Анад нами дзвонить, даленіючи лебедина пісня, і підноситься до ласкавого серця позначити головні члени речення

Пісня-підмет
Дзвонить і підноситься-присудки

Чому людське життя є найвищою 
цінністю в сучасному світі
За багатовікову  історію людство пережило безліч потрясінь: війни,природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле 20 століття. Лише одна подія -    Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн осіб, більш як 90 млн стали інвалідами. Ця моторошна цифра спонукає до роздумів: хіба можна світ, у якому гине стільки людей, уважати за добрий? Чому моральні правила, відомі тисячі років, виявилися безсилими проти різноманітних проявів зла?
Якщо добре поміркуєте, то самі зможете знайти відповіді на ці непрості запитання. Річ у тім, що мало знати правила моралі, потрібно чинити за ними й у великих справах, і в буденних дрібницях. Тож, переживши жорстокість і  несправедливість,  люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останнє десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони.  Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасній світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так  багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким й  можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою пізнання гідності кожної особи є повага до її життя.

Як тільки служіння суспільству перестає бути головною справою громадян і вони надають перевагу служити йому своїми гаманцями, а не особисто, — держава вже близька до зруйнування. 
     Ж.-Ж. Руссо 
     
     Люди — господарі своєї долі. 
     В. Шекспір 
     
     Нещасна та країна, яка потребує героїв. 
     Б. Брехт 
     
     Націоналізм — дитяча хвороба, кір людства. 
     А. Ейнштейн 
     
     Чи можна любити людство і не любити одну людину? 
     Я. Отченашек 
     
     Людина є таїна. її треба розгадати, і якщо будеш її розгадувати все життя, не кажи, що згаяв час; я займаюся цією таїною, бо ж хочу бути людиною. 
     Ф. Достоєвський