Гортаючи сторінки книги у неймовірному зачудуванні зустрічаю хоч всім знайоме, але таке мудрий вислів: людям язика не зав'язати.вже прочитана остання сторінка, проглянуте останнє у слово, а в голові усе майорять роздуми повязані з людською вдачею, розумом,долею.
чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. тоді ж душа запитує: «навіщо? ». ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. і я вважаю, що це не є поганим. але така точка хору правильна лише на половину. з одного боку це навіть добре. втім є й інша сторона медалі. бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого тиску і «зриваються» на оточуючих. а це, безперечно, неприпустимо.
у людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. і вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця «сповідь» буде дуже неприємно. зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. скажу вам так – приємного мало. тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. нехай те, що в нас в голові, буде і на язику. не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого . адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно
kuznecovav3066
18.05.2023
Анто́німи (грец. αντι —проти, ονομα — ім’я) — парні різнокореневі слова з протилежним значенням. у ролі антонімів можуть виступати повнозначні частини мови, що показують якість: іменники (хоробрість — боягузтво), прикметники (коханий — остогидлий), дієслова (дружити — ворогувати), прислівники (мирно — войовничо). у поетичній та ораторській мові антоніми вживаються як засіб антитези, наприклад: «той мурує, той руйнує…» (т. шевченко). антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія,
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему чи хотіли б ви мати такого друга як славко беркут? чому?
чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. тоді ж душа запитує: «навіщо? ». ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. і я вважаю, що це не є поганим. але така точка хору правильна лише на половину. з одного боку це навіть добре. втім є й інша сторона медалі. бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого тиску і «зриваються» на оточуючих. а це, безперечно, неприпустимо.
у людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. і вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця «сповідь» буде дуже неприємно. зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. скажу вам так – приємного мало. тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. нехай те, що в нас в голові, буде і на язику. не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого . адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно