Вставити пропущені розділові знаки осокори стоять під вікном і перешіптуються з грайливим вітром а літня ніч засвітила в небі зоряні люстри

осокори стоять під вікном і перешіптуються з грайливим вітром, а літня ніч засвітила в небі зоряні люстри

Багато дітей вважають себе дорослими і сприймають поради батьків або інших людей як приниження себе.Але на мою думку,цим людям потрібно навчитися слухати і поважати думку інших людей.Навіть дорослі вчатся один в одного,дають поради,і вважають це простими дружніми стосунками.А для ще не зовсім опитних підлітків батьківська порада знадобиться в житті і ніколи не стане зайвою,адже дорослі лише хотять змінити наше майбутнє в кращу сторону,тому і допомагають важливими порадами,які вже чомусь навчили їх самих в житті.

Рак-пустельник сидів у черепашці, не вилазя­чи, аж поки йому не стало тісно. Він уже виріс із своєї хатинки — закрученої черепашки.  А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю без­владність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла, і мій див­ний настрій.  Лікарі й сестри-жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися.  За якийсь місяць вона принесла на своїх крилах її першого сина Остапа, георгіївського кавалера чотирьох хрестів. Тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина — Андрія.  Над голо­вами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися височенні скелі-шиї і голови острова-почва­ри.  На подвір’ї я побачив самого лісника — чорно­бородого похмурого красуня, його дочку, теж сувору красу­ню-дівку, і його другу жінку — кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима. Доньки Ярослава Мудрого — Єлизавета й Анастасія — 1047 року стали королева­ми Норвегії та Угорщини. 1086 року першу жіночу школу в Європі – при Київському Андріївському монастирі – заснувала Анна, онука Ярослава Мудрого. При­йшли й музики із села: Іванушка-скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала; Шурко — баяніст і завклубом, білочубий сором’язливий хло­пець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику; Василь Кривобік — сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей — фабричну сопілку добрячої робо­ти; четвертим музикою був Мишко Мушник — бубніст і кол­госпний шофер.