Написать описание природы на украинском языке !

Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починається батькiвщина? З маминої пiснi? З батькiвської хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу - значить охороняти батькiвщину. 

Згадаймо наших далеких предкiв. Обов'язковою умовою заселення нових територiй була наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших причин чогось бракувало, то селяни копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева. 

Україна - це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотої пшеницi. 

Україна - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi... 

Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв! 

Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А над цим - переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi - торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студеної водицi. 

А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з них бiлi хатки-писанки. А як гарно на квiтучому лузi! Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорiв i нiжну зелень трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця. 

Для нашої залитої свiтлом країни жовтий i синiй кольори є ї були найбiльш пiдхожi. Це чудесно зрозумiв наш простий народ, вимальовуючи свої хати в синє та жовте. Цi кольори давала народовi любов до природи, яку вiн бачив саме у жовтiй та блакитнiй барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й рiки з жовтими очеретами i рудими скелями, синi гори. Отже, поєднання цих двох кольорiв цiлком вiдповiдає народному смаку. 

Воно згiдне з тонами природи української, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература. Великий фiлософ i поет Григорiй Сковорода наголошував, що природа є зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу, називаючи її "гербом працьовитостi". А згадаймо нашого генiального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдної землi, великий Кобзар змалював безсмертнi образи, що перейшли у символiку, - тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в "Лiсовiй пiснi" Леся Українка. А скiльки поезiї знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького та iнших класикiв української лiтератури. Володимир Сосюра писав: 

Любiть Україну, як сонце, любiть, 
Як вiтер, i трави, i води... 
В годину щасливу i в радостi мить, 
Любiть у годину негоди! 
Любiть Україну у снi й наяву, 
Вишневу свою Україну, 
Красу її вiчно живу i нову 
I мову її солов'їну. 

Людинi необхiдний зв'язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття, почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям кольорiв, долучала до нашої неперевершеної пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацiї, нiж культура.

Була собі бідна сім'я.
Вона не мала ні копійочки
Якось мати побачила що каченяти хотіло тоже попоїсти.
Наближалося свято і мама хотіла зробити щось приємне родині хоті вона не має грошей.
Назбирала вона паляниці і замісила тісто. туда ще поставила дріжджі. поставила в духовку пектися. Коли все було готове вона поклала ту страву на стіл. А від тої страви такий приємний був запах. Мама покликала всіх за стіл попоїсти всім сподобалося.Воно було приємне на смак і не хропотіло в роті. Мама і вся та родина назвали його хлібом. Відтоді всі полюбили хліб!

 Моє улюблене свято - це Новий Рік. Вся моя сім'я готується до нього, і я також. Мені дуже подобається момент коли готуються до дванадцятої години і коли настає час одягати ялинку. В нас вона декоративна, але дуже схожа на справжню. Іграшки в нас дуже міцні і гарні, тому коли якась впаде, то не розіб'ється( не знаю як правильно це слово писати). А ще ми не тільки (украшаем) ялинку, але і нашу квартиру, і вона стає більш гарна та яскрава.
  Коли все готово, ми сідаємо за стіл, усією дружною родиною. Починаємо розмовляти, говорити тости і тому подібне.Коли продзвенить дванадцята година, ми вимикаємо світло, я загадую бажання, закриваємо очі, і... Коли я відкриваю мої очі, одразу бачу багато подарунків. І вся сім'я біжить їх відкривати. Ось так!