20 за ответ! кто первый ответит! и правильно ответит! перебудуйте поданi речення на заперечнi й запишiть за зразком.пояснiть написання не з дiэприкметниками. зразок 1.цей факт нiчим не пiдтверджений 1.факт пiдтвержений.2.проiзд сплачений.3.таэмницi розгаданi.4.речi розкиданi.5.питання вирiшене.

Факт не підтверджено, проїзд не сплачено, таємниці й досі не розгадані, речі нерозкидані, це питання ще довго не буде вирішене

Правопис і та и у префіксах українських слівБукви і, и у префіксах пишуться за загальними правилами.Префікси від-, під-, а також прі- (вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва) пишуться завжди з буквою і: відкрито, підпалити, прізвище.Звук [і] в них з'явився на місці колишнього [о] (відхилити- одхилити, прірва- прорвати).Префікси ви-, при- завжди пишуться з и: прикрашати, вибір, привабливий.Префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними у кінці одержують голосний і: розібрати, відімкнути, обігнати.Правопис і та и в суфіксах українських слівУ більшості суфіксів и та і пишуться за загальними правилами.У суфіксах -ість, -іт, -ів пишеться і, оскільки [і] тут чергується з [о] та [е]: батьківський- батькова, царівна- царева, співучість- співучості.У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і: височінь, далечінь, гарячіший, малюсінький, гарячіший, новісінький.Суфікс -інн(я) пишеться:в іменниках, утворених від дієслів (сушити- сушіння, служити- служіння, ходити- ходіння);в іменниках із збірним значенням, утворених від іменника на -інь (корінь- коріння, волосінь- волосіння).Суфікс -инн(я) пишеться тільки в іменниках із збірним значенням, крім утворених від іменника на-інь (буряк- бурячиння, мак- маковиння, лопух- лопушіння; виняток: камінь- каміння, корінь- 

В Україні немає важливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього. За останні три з половиною століття український народ тричі піднімався на боротьбу за встановлення державної незалежності.