Виконати синтаксичний розбір речень: 1) якось він побачив, як веселка мостом лягла на тополі, а за ними зеленіло свіже, вилите дощем, село. 2)усе, що було навколо нього, стало часткою його душі, хоча й не знав він, що не просто йшов лугами, а вже зачеркнув юним серцем красу своєї землі. визначити частини мови: 1)вона вмістилася на його дитячій долонці , переливаючись яскравою, наче з сонця відлитою лускою. 2)рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині. 3)і ця пісня, і дві тополі, і веселка над селом, і золотий туман сонця на заході, і дощик, що насправді йшов стороною, -перевернули душу парубкові.

Напередодні нового року люди ялинку в лісі.вони її поставили на найвиднішому місці в своєму домі‚увібрали новорічними іграшками‚гі.ялинка засвітилась різнокольоровими вогнями.розпочалось святкування нового року.були співи і танці‚раділи й веселились люди.але ялинці було сумно‚адже вона вже ніколи не буде в своєму рідному лісі‚ніколи на її пишні віти не сяде пташка і не заспіває чудову пісню‚ялинка ніколи не побачить своїх подруг і сестер ялинок.сьогодні вона виблискує вогнями‚їй всі радіють‚а через декілька днів їй викинуть.вона лежатиме на смітнику‚нікому непотрібна.

Унас у хаті небагато дівчаток. тільки оксана, та юля, та марина, та христя, та катря, та оля, та ліна. порахуйте, скільки їх? мама каже: - оксанко, замети хату! - добре, - озивається оксана, та тільки мама за двері - кричить меншій христі. а та - на юльку перекладає, щоб вона цю роботу виконала. а юля і не думає працювати, пригадує, як місяць тому підмітала. на катрусю меншу киває. та й катруся не поспішає мамі . про семирічну олю згадала, мовляв, якщо та ніколи за віник не береться, то їй, старшій, і зовсім негоже працювати. оля на старших сестер дивиться, та й собі від віника відвертається, на п'ятирічну ліну поглядає: «то й що, що маленька. нехай привчається, а то виросте за сестриними спинами та не буде знати, як мамі ! ». а ліна не стала відмовлятися, віник взяла та як почала підмітати! кушпелу таку збила, що і в хаті нічого не видно.      зайшла мама. схопилася за серце:   - лишенько моє, лишенько! правду кажуть люди: де сім господинь, там хата неметена!