Діалог дискусійного характеру 8-10реплік на тему чи потрібні в школі уроки етики

     -Доброго дня, діти! -,привіталась Ольга Анатоліївна, зайшовши до класу.                                                                                                              --Доброго дня!-,відповіли ми.                                                                       -На сьогоднішній нашій класній годині ми поговоримо на тему "Чи потрібні в школі уроки етики". Хочу почути ваші коментарі стосовно цієї теми.                                                                                                               -Я вважаю, що уроки етики просто необхідні для тогочасних підлітків, - сказала Марина.                                                                                            -А я погоджуюсь!-, додала Вікторія.                                                            -Якби були уроки етики, підлітки б менше вживали слів-паразитів,-сказав Максим.                                                                                                -Ми підтримуємо!-, сказали всі інші.                                                            -Я дуже рада, що ви це розумієте. Отже, у нас з"явиться урок етики! До завтра!,-сказала Ольга Анатоліївна.                                                   

- Привіт!
-Привіт!
-Як справи?
- Добре, а в тебе як?
- Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається?
-Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує?
-  В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує
- Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим?
-  Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо.
- Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього  робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам.
- Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати?
- Чому б і ні, я не відмовлюся.
- Ходім?
-Ходімо!

- Привіт, ти звідки?
- Привіт, я тільки прилетів з Англії.
- Ти там живеш?
- Ні, поки що навчаюся.
- І тобі там подобається?
- Так, авжеж. Я хочу залишитися там жити. А ти звідки?
- Я зі Львова. 
- І як тобі подобається жити в Україні, не хтів часом кудись поїхати? У другу країну, за кордон?
- Авжеж ні. Мені дуже подобається моя країна і я вважаю, що я повинен жити там де народився. Україна - це моя батьківщина і ні яка друга країна мені її не замінить.
- Я тобі кажу, що за кордоном навчатися набагато краще ніж в Україні.
- А я впевнений у тому, що навчатися, працювати і жити краще мені тільки в Україні, я николи не проміняю свою мову, традиції, свою батьківщину ні на що.
- А знаєш, я раптом згадав все своє дитинство в Україні і мені так тепло стало на душі, мабуть коли я закінчу навчання, я обов'язково повернусь додому, до України.