Речення з складегими iменним присудками

Сьогодні ми були в аквапарку, ввечері , це було неймовірно

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

1. 1878 рік, збірка "Думи пролетарія"
2. Тема: реалістичне зображення героїчної боротьби революціонерів проти експуататорського ладу.
3. Ідея:схвалення благородної справи борців революціонерів, оспівування іх мужності і безкорисливості, тверда віра автора в перемогу над злом, заклик до всіх трудащих: наслідувати боротьбу і цим наблизити день волі.
4. Епітети: дивний сон; безмірна пустота і дика площина; височеною гранітною скалою; тажкий залізний молот; біль пекучий.

Метафори: горить любові жар; страшний тягар; кам*яне чоло; кривавий труд; душа боліла; серце рвалося; груди жаль стискав.

Порівняння: І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили; голос сильний нам згори, як грім, гримить.

Гіпербола: Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз.

Риторичний оклик: Лупайте сю скалу! Нехай ні жар , ні холод Не спить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.