Провідміняти слово дев'ятеро за віддмінками

Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. ми милуємося красивими людьми. а антуан де сент-екзюпері у своїй знаменитій казці «маленький принц» сказав: «найголовніше — те, чого очима не побачиш».  що це — «те»? що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? душу? вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. але якось же вона виявляє в милосерді, чуйності, здатності згадаємо добре чудовисько з казки «червоненька квіточка», якого настенька покохала саме за красу душі. згадаємо дзвонаря квазімодо з «собору паризької богоматері» гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. але ж некрасивим і інвалі набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. саме обділені богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх?   одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім щаслива. бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки: «дівчисько-то — інвалід, в тут раптом — весілля! ну яка дружина з каліки? » не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так називає її чоловік. не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. і для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помі  краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. це гармонія із самим собою та навколишнім світом. вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? і звідкіля береться душевне каліцтво? мені здається, що все це дано понад силу. шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. але вони є, і це вселяє оптимізм. напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішні  і я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ. 

Природа пробуджується від зимового сну . все оживає , радіє теплим промінчикам весняного сонця . ось з під вологоі землі вибиваються перші проліски   , усюди розпускаються   фіалки , кульбабки . незабаром на гілках дерев з'являються молоденькі , ніжні листочки .скоро все зазеленіє , заживе по новому .   тварини після зимовоі сплячки . і люди також змінюються . на лицях   грають посмішки .   вдягнені в яскраве вбрання , бадьоро прогулюються вулицями .     весна дарує нам незабутні та надихає на творчість .