Запишіть складений у класі текст за малюнками

Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ , і згадую вчорашній день...
Ми з друзями збирались походити по калюжам ,після дощу.Мама дістала татову дитячу куртку ,яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до дрцзів.Я зівсно її зняв ,бо подумав що друзі глузуватимуть з мене.А надворі було холодно.Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку".Але сміх друзів також був важливим.Мені все було холодно і холодно.Звісно я простудився , але все - таки розпові матусі про цю історію .Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало  тепліше.
А за вікнами плакав дощ

Жила колись на свити (вместо укр. и пишу укр. ы у меня нету укр. клавиатуры) Зима. Були в нейи дочки: Метелиця найстарша, Хурделиця молодша. Сказала  йим зима: Стала я стара. Вы повинни людям сами радисть приносити. Але я перевирю: хто з вас буде краще. Ще я позвала вашого двоюридного брата. Його звуть Морозець.
 Зайшов тут Морозець до кришталевого палацу.
 Наступного дня Морозець та Метелиця   змагатись. але Хурделиця непишла. Сказала вона Зими: Мени все це непотрибно я буду з тобой.Ти в мене одна,мамо.
  Зима встала та мовила: Королевою зимньойи погоди я оголошою Хурделицю!
  И стала Хурделиця королевою зимнойи погоди.

На дворі спекотне літо. Наступає надвечір'я. День був дуже довгим, здається, він тривав вічність. Тихо дзвенить вода, і сонячні промені ніби купаються в ній. Лісові мешканці ховаються в тіні дерев, а люди розходяться по домах. Лише одинокий човен пливе по просторах річки. Сонний весляр прямує додому.  Зелені береги широко розгорнулись, а сумні дерева стоять ледь похилившись. Все це надає картині природних краєвидів тривожності. На задньому плані зображена козача гора, все така ж велична і красива. В чистій воді річки віддзеркалюються дерева, човен, гора. Спокійний відтінок неба налаштовує на приємну атмосферу. Ліричний настрій приходить до мене кожен раз, як я дивлюся на картину В.С. Васильківського «Козача гора».