Скласти діалог з бабусею яку ви прохаете увімкнути компютер та надіслати повідомлення електроною поштою від вашого імені

Привет, бабушка. Здраствуй внучек. Я покушал. Молодец. Пойдем вязать насочки научу)

- Привіт, бабусю! Ти можеш зі мною балакати? - Да, звісно. - Бабусь, я сьогодні пішов до школи, і забув надіслати електронною поштою вчителю інфоратики моє домашнє завдання. Ти зможеш його відправити? - Давай спробуємо. - Ввімкни комп'ютер, бабусю. - А, як, Кирилло? - Бабусю Надіє, треба натиснути клавішу, яка горить синім кольором на системному блоці. - А що це таке, Кирилло? - Бабусь, тм бачиш під столом світиться синім кольором клавіша? - Да, бачу. - Ну, ось, увімкни її. - Ой, воно почало вмикатися. - Ну, ось, добре - Кирилло, що далі робити, в мене висвітилася якась машина.. - Бабусю, це єкран.. Подивись на ньому повина бути маленький малюнок з назвою "Домашнє завдання з інформатики". - Ой, нічого не бачу.. Треба окуляри взяти.. Почекай.. - Бабусю, добре, я на наступний урок спитаю принести домашнє завдання, або принесу після уроків. Бувай! - А.. Домашнє завдання? Як його тепер виключити?! Кирилло повісив слухавку. Вибачте, але в мене погано з українською мовою.

1. Я так люблю, Мою Україну убогу, що проклену святого Бого, За неї душу погублю! 2. Блажен, хто серцем незлобивий, Хто приязно живе з людьми. 3. Дорогими для мене стали схили Дніпра, де колишуться віти закоханих мрій… 4. Де Рось, Де Русь, Де русий хлопець на коні Впаде росою пам’ять на траву. 5. І добро повсюди сійте, Щоб у душах проросло. 6. Якщо не здатні ми прожить без бою, То треба ж бути і в боях Людьми. 7. На тій землі ,де зводили фортеці, тепер стоїть бетонний саркофаг. 8. Я буду вдячний небесам, Допоки є моря і доли, За те, що з лихом сам на сам Не залишався я ніколи, Що поруч билися серця В часи зневіри і огуди, Що є на світі справжні люди, Яким я вдячний до кінця. 9. Є для серця така покута - забувати скоріше зло, аніж те, що мусило бути і чого в житті не було… 10. Яким не був би довгим наш політ З небес до неї (землі) будем повертати.

Я любила фантазувати в дитинстві і так само зараз . Подобатися мріяти будинку за кухлем гарячого шоколаду в зимовий вечір. Сидиш дивишся у вікно і уявляєш , що сніг це пухнасті і м'які хмари на яких грають діти і звеселяючий . Небо це що те надзвичайне нескінченне . А сонце це великий жовтий куля від якого залежить життя людей. Але це місце доступне тільки для дітей. Уявляєш як ти катаєш на веселці і виглідіт це в твоїй уяві так реально що хочеться не зволікаючи потрапити тебе і все це відчути . Фантазія іноді допомагає пережити проблеми особистого харктера . Без фантазії уяви людина була б жорсткий безсердечний і черствий .