Фонетична транскрипція слів: щотижня, знйомишся, медвяний, неси, льється, миліше, дзвін ялтинський, щабель, зраджувати.

Щотижня-[шчотижн'а].
Знайомишся-[знайомишс'а].
Медв'яний-[медвйаний].
Неси-[неси].
Лється-[л'ет'с'а].
Миліше-[мил'іше].
Дзвін-[дзв'ін].
Ялтинський-[йалтинс'кий].
Щабель-[шчабел'].
Зраджувати-[зраджувати].

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.

                                                   мистецтво у житті людини

Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.

В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.

Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.

Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.

Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.