На місці крапок поставте префікси: , , ір'я, іччя, , , , , ів'я, , ' , , , , , 'яти, , , , 'єднати, ітинний, іжжя

Прибуття, препогано, передгір*я, передпліччя, забрати, прізвище, покрите, зажурно, заходити/приходити, поглядатися, прірва, закопати/покопати, посушити/засушити, зварити, спалити, з*єднати, роздоріжжя, міжклітинний, розм*яти

Лист самому собі 45-річному
Доброго тобі дня, дорослий "я"!
Шкода, що я можу написати тобі, тобто самому собі, листа, але не зможу отримати відповіді. Мені дуже цікаво, чи вдалося мені через стільки років досягти того, чого я хочу досягти зараз. Наприклад, я хочу стати ветеринаром. Чи стану я ним або, може, зміню свою думку і стану кимось іншим? А ще б хотілося б знати, яка в мене буде дружина і чи будуть у мене діти. Звісно, через багато років я про це дізнаюся й сам. Але цікаво-то мені зараз. Сподіваюся, що тобі все вдалося і ти задоволений життям. Сподіваюся, що ти здоровий, щасливий і успішний, і батькі теж. Бажаю тобі залишатися таким ще довго-довго, років до ста. 
З найкращими побажаннями,(ім'я)

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!