Твір по темі ( бережи найвищу святиню бережімо коштовний клейнот- мову нашу прекрасну єдину- щоб воскрес український народ! )

Становлення і розвиток української мови — це відображени історичного буття українського народу, найсуттєвіша частка цього буття. Мовотворчі письменники, які завжди наголошували на тому, що пізнання світу — це вивчення рідної мови й інших мов у взаємозбагаченні людського досвіду. Не можна не захоплюватися тим, що це розуміли наші предки. Наприклад, причину необхідності вивчення рідної та інших мов славетний князь Володимир мономах пояснював так: людина народжена для добра, але щоб діяти добре — вона повинна знати світ, розрізняти, що є добро, а що зло. Прозвісником мудрої сили, золотого слова — сили, яка здатна об'єднати людей, їх діло, емоції й розум, поєднати людину з природою, став автор «Слова о полку Iгоревiм». Тут уже зароджуються прекрасні словесні символи добра і зла, життя і смерті, символи обов'язку, честі, вірності. Слово поставало відбиттям історї, характеру й долі народу, об'єднувало людей, роди й племена в соціальну, політичну, моральну й духовну цілісність, піднімало до історичної життєдіяльності. Саме тому іноземні завойовники про тягом усicї давньої історії України прагнули потурчити, полонізувати, онімечити український народ. Бо доки живуть мова й культура — живе народ, його свідомість, отже панування над ним не є гарантованим. Тому слово і мова — витвір і одиниць, і багатьох, не має ні початку, ні кінця, вона невіддільна від народу — носія мови. Гине народ — гине й мова — зникає народ, як суверенний феномен все людської цілісності.

Було (дієслово) видно (дієслово) яри (ім.) й (спол.) вузькі (прикм.) долини (ім.) з (прийм.) садками (ім.), з (прийм.) білими (прикм.) хатами (ім.). На (прийм.) горах (ім.), на (прийм.) золотих (прикм.) банях (ім.) та (спол.) хрестах (ім.) лиснів (дієсл.) тихий (прикм.) відблиск (ім.). Тихо (присл.) на (прийм.) горах (ім.), мертво (присл.) в (прийм.) балках (ім.) та (спол.) долинах (ім). Цвітуть (дієсл.) соняшники (ім.). Озвучені (дієприкм.) бджолами (ім.), вони (займ.) чомусь (займ.) схожі (прикм.) для (прийм.) мене (займ.) на (прийм.) круглі (прикм.) кобзи (ім.), які (займ.) земля (ім.) підняла (дієсл.) зі (прийм.) свого (займ.) лона (ім.) на (прийм.) високих (прикм.) живих (прикм.) стеблах (ім.). І (спол.) під (прийм.) кожним (займ.) кущем (ім.) можеш (дієсл.) натрапити (дієсл.) на (прийм.) це (займ.) кругле (прикм.), соковите (прикм.) сонечко (ім.), зриваєш (дієсл.), розламуєш (дієсл.) - і (спол.) лежать (дієсл.) на (прийм.) долині (ім.) дві (числ.) іскристі (прикм.) грудочки (ім.), натикані (дієприкм.) насінням (ім.).

Объяснение:

МОЯ ВУЛИЦЯ. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене – це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм “виріс” молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,- завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид – неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом.

Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови.

Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів – це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю.

Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися “Універсами”. Їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе “Лотта” стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи.

В оточенні житлових будинків – моя школа.

Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени.

Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. Із вікна мого будинку добре ться увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.