20 ів твір роздум терпіння- шлях до перемоги

Цілком справедливим буде твердження, що терпіння — це шлях до перемоги. «Без труда нема плода», — саме так мовить українська притча. Кожен крок, зроблений назустріч поставленій меті, кожне маленьке чи велике зусилля над собою — це сантиметр за сантиметром наближення до перемоги.

На підтвердження виправданості своєї позиції наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, людина, яка не має терпіння, яка бажає мати все і відразу, рідше досягає поставленої мети, адже отримання бажаного — це щоденна важка праця як над собою, так і над зовнішніми чинниками. Ця риса характеру притаманна далеко не кожному, тому не можна впевнено стверджувати, що терпіння — це єдина запорука успіху. Не єдина, проте й не остання.

По-друге, терплячі люди майже завжди отримують бажане. Вони вміють вичікувати вдалого моменту, а не спішать, куди очі бачать. Люди, яким притаманне терпіння, мають час на те, щоб проаналізувати ситуацію, яка склалась, зважити всі «за» і «проти», визначити подальший план дій, і, врешті-решт, зробити правильні висновки, та скласти подальший план дій. Імпровізація, як і терпіння, дана не кожному індивіду, а, отже, планування можна назвати важливим чинником на шляху до перемоги.

Прикладів, які наочно підтверджують запропоновані аргументи, безліч. Зупинюсь на такому літературному аналогу: головний герой урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто», Степан Радченко, як відомо, мав чітко поставлену мету, проте на його шляху постійно повставали перешкоди. Саме терпіння та щоденна праця над собою, уміння дочекатись вдалого моменту та, можливо, інтуїція привели письменника до бажаної цілі.

Іншим прикладом може слугувати історія. Не секрет, що хрещення Русі, ініціатором якого був Володимир Великий, мало неуспішні спроби. Спершу великий князь намагався згуртувати руський народ навколо єдиного язичницького бога — Перуна, але цей крок не вдалось втілити в життя. Не втрачаючи терпіння, Володимир Великий все ж добився свого, і охрестив Київську Русь у 988 році, що дало руській державі можливість вийти на новий європейський рівень.

Підсумовуючи сказане, хотілось би наголосити: дорога лягає під ноги того, хто йде. Терплячість — важлива риса на цій нелегкій дорозі до успіху. І навіть тоді, коли весь світ стає проти тебе, пам’ятай: терпіння — одна із запорук твого успіху.

-Привіт Василько!

-Привіт Ромко!

-Говорили що ти надумав їхати до Києву на мотофестиваль?

-Так,звичайно , я давно мріяв!

-А ти в батьків питав?Вони дозволили тобі?

-Хее..я вже самостійний! Я вирішив що поїду, знаю що батьки не дозволять їхати,тому не питав!

-Хм.м..зрозуміло, але де ж ти візьмеш гроші на квиток?

-Та к я ж два місяці відкладав, та й назбирав.

-Я думаю що тобі краще запитати у батьків, не дай Боже щось станеться з тобою, а батьки навіть не довідуються цього!

-Та , що зі мною може статись?

-Наприклад вкрадуть гроші на вокзалі, або он скільки випадків що дитина не повернулась додому,а ти сам збираєшся їхати в таке велике місто!

-Так...напевно ти правий, сьогодні ж запитаю у батьків!

Пропоную скласти такий діалог між вчителем та учнем:

- Привіт, Марусю! Чого ти була відсутня на першому уроці?

- Добрий день, Інно Василівно! Я відвідую фізіопроцедури щоранку. Ось довідка.

- Добре, Марусю.

-Інно Василівно, а чи можу я сьогодні підійти до вас після занять та отримати додаткове завдання, адже впродовж двох тижнів мене не буде на ваших уроках?

- Так, звичайно. Мабуть, ти виконаєш проект на тему "Сучасна українська література". А потім виступиш з доповіддю перед однокласниками.

- Дякую, Інно Василівно. Це дуже цікава тема.

- Рада, що тобі сподобалось. А ти пам'ятаєш, що завтра у нас батьківські збори?

- Так, звичайно. Мама працює, проте тато зможе прийти.

- Чудово.

- О, дзвоник.  Я маю бігти, до зустрічі!

- Бувай!

Объяснение: