1. прочитай текст. поміркуй, чи можна вважати цей текст художнім. у (вовк) сірого голова велика, широколоба, шия коротка, малорухома. довжина (тулуб) у (самець) перевищує 120 см. забарвлення (хутро) влітку рудувате, а взимку бурувато-сірого (колір нападає вовк звичайно на (олень, дикий кабан), козулю, а також полює на (заєць, ховрах, водоплавний птах). лігво він влаштовує серед (бурелом), (чагарник) або густого (очерет). швидкість (біг) цього (хижак) досягає 80 кілометрів за годину. 2 поділи його на абзаци. 3. зроби звуко-буквений аналіз слова шия.

1) ні. це розповідь
2)У вовка сірого голова велика, широколоба, шия коротка, малорухома. Довжина тулуба у самця перевищує 120 см. Забарвлення хутра влітку руду­вате, а взимку бурувато-сірого кольору.
Нападає вовк звичайно на оленів, диких кабанів, козулю, а також полює на заєця, ховраха, водоплавний птахів.
 Лігво він влаштовує серед буреломів, чагарників або густо­го очерету. Швидкість бігу цього хижака досягає 80 кілометрів за годину.
3)шия(шийа)

У кожного народу є свої традиції. Їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.

Моє перше ознайомлення з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже малим.

Було мені років п’ять-шість, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. Надворі вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів із почутої колядки, і самого обряду.

Але найповніші враження про народні обряди я привіз зі Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії у цьому старовинному місті. Наша подорож була не тільки цікавою, а й пізнавальною, бо ми не просто гали народні різдвяні обряди, а й брали в них участь.

Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а наступного року ми й самі ходили колядувати, щедрувати й посівати. Так що всі Святки пройшли незабутньо. Відтоді я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію і культуру того чи іншого народу, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших слов’янських народів.

Як приємно іноді буває дізнатися, що українські традиції багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Навіть дивно буває: хтось милується українською народною піснею, а ти так пишаєшся, наче тебе особисто похвалили.

Скільки обрядів довелося мені побачити: і весілля, і свято Купала, і свято першого снопа… А скільки ще доведеться побачити! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити його.

Мені подобається створювати різні вироби з паперу або ж картону. У свій вільний час я можу створити якийсь виріб за власною уявою. Недавно я виготовила з паперу маленьку качку. На початку я обрала те, що я хочу змайструвати, у моєму випадку це була качка. Потім я обрала  картинку, на яку буде схожий мій виріб. Після цього, дібрала всі необхідні матеріали: клей, папір, ножиці, фломастер чорного кольору. Я вирізала всі деталі намальованої на папері качки , а потім їх склеїла. Фломастером домалювала дзьобик, очі і пір"я. Свою справу я виконала швидко і охайно, адже я працювала з гарним настроєм і задоволенням!