україна- рідна, священназемля наших дідів і прадідів. тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили синє українське небо й золоті пшеничні лани.
наш український рід справді прекрасний. тут споконвіку шанували працю,хліб на столі, рушник на стіні, мамину пісню криницю із журавлем.тут здавна понад усе любили волю.
і ось на священну українську землю прийшла весна національного відродження- незалежність.
я вірю, що на нашій землі завжди шумітимуть верби і тополі, цвістимуть вишні, пишатиметься червона калина.а я пишаюся тим, що я є часточкою моєї україни, її кровинкою. озирнімось довкола- і ми побачимо безліч таких часток і кровинок, з яких і складається наш народ, наша україна.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розповіть про веселку з прислівниками( чудово уміло радісно довго ясно ніжно любо швидко казково)
це ж залежить від людини, погодьтеся. для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. а іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! а може воно і справді так? і немає, до речі, нічого смішного. навіть і такі подвиги мають мати місце у повсякденні. бо можна ж взагалі вирішити, що життя без подвигів можливе. і тоді не буде ніякої мотивації братися за того пилососа. особливо, якщо всі навколо не хочуть визнавати значущості цього локального вчинку! ; )) цей вчинок можна вважати подвигом. втім, гуглянці, якщо ви вчинили щось епохальне, а ніхто не поспішає це визнати — не засмучуйтесь. прийде час і вас оцінять, а поки що… спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих, так що приймайтесь за власне винагородження! ; ) як ви це зробите — то вже діло ваше. може тортик купите, може нову одежину. а може замахнетеся на нові добрі вчинки і подвиги? ! ; )