Синтаксичний розбір речення : відчинила вікно, і духмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на хвилях спогадів.

Розповiдне, стверджувальне, неокличне, складне, складносурядне з еднальними вiдношеннями. Складаэться з двох предикативних частин. перша - вiдчинила вiкно- односкладна, означено-особова, повна, непоширена, неускладнена. друга - все iнше - двоскладна, повна, поширена, ускладнена вiдокремленим означенням. схема: ( ), i ( ) Тiльки дужки квадратнi.

А посперичаємось, що в мене більше шестидесяти балів? Я за мою автобіографію зовсім нічого не отримав, ви мені нуль поставили. Я не зрозумів, а чому в мене лише за контрольну роботу? Налоги ніби зменшились, але я всеодно отримав зарплату більшу лише на декілька гривень. У нього там зручне і просторе жиле приміщення, навіть передпокій має площу близько 10 квадратних метрів. Ми знаємо один одного вже півтора року, але я всеодно не зрозумів, як у нього виходить так швидко рахувати про себе. Я хотів позичити у нього на декілька днів вісімдесять гривень, але він відмовився. Двох товаришів було прийнято на перший курс вищого учбового закладу. На зустрічі голов держав були присутні троє міністрів. Степан неправильно вирів цю задачу, тому що в умові не дописав нуль. Я також притримуюсь притримуюсь думки, що все це дуже гарно виглядає на папері, а в житті все по-другому. Згідно наказу директора застуник начальника цеху на два дні поїхав у відряджння. Я працюю тут по-сумісництву на четверть окладу. Ми привітали його з п'ятидесятирічним ювілеєм і вручили вітальний адрес. Двісті п'ятдесятьом трьом працівникам видали премії. Нашою організацією здано в експлуатацію три нових будинки. Ви вважаєте, що у вас ваги точні? Тут немає пів кілограма сиру.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

(1814—1861)

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: "Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...". Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті "Княгиня").

У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, Оі Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).