Твір на тему не оскверняй свої уста.

Люди спілкуються між собою,обмінюються інформацією.З вуст кожної людини ллється зовсім різна словесна ріка.В одних-це ріка красномовства,інші дозволяють собі трохи бруду,а у третіх-саме болото.Нещодавно, йдучи  по вулиці за двома підлітками,я мимоволі почув їх розмову,густо переплетену нецензурною лексикою.На вигляд їм було не більше тринадцяти0чотирнадцяти років-школярі.Мені цікаво,а хто їх навчив нецензурній лексиці,вдома так з ними спілкуються батьки,чи може вони хотіли здаватися дорослими?!Мої висновки-сучасна молодь не вихована,у неї відсутня культура спілкування.Якби всі розуміли,що вміння спілкуватися-це скарб який потрібнооберігати,очищати,то наша мова звучала бна весь світ з більшою силою і повагою.
Тож не оскверняйте свох уста.

Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. 
Набільше мені подобається моє ліжко. Воно розташоване біля стіни, навпроти великого вікна. Мені моє ліжко дуже подобається, адже у ньому я себе відчуваю затишно та комфортно. Моє ліжко прямокутної форми. Більшу частину дня я проводжу саме на свому ліжку. Кожного ранку я йду в школу, та не хочу розлучатися із своїм рідним ліжечком. Прийшовши додому я із радістю біжу до себе в кімнату та лягаю на своє рідне ліжко. Ліжко дуже важливе для мене.
Люди, бережіть свої ліжка!

Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку.
Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.