Твір на тему моє хобі футбол на українській мові

 Я давно хотів навчитися грати у футбол. Але на превеликий жаль у мене не було футбольного м'яча. З хлопцями у дворі ми могли грати тільки, коли він виходив погуляти мій друг Сергійко. У нього новенький класний м'яч. Серьога теж, як і я, дуже любить футбол. Ми з самого раннього дитинства з ним мріяли стати професійними футболістами. Тренували свій організм: бігали по ранках, підтягувалися на турніках, відпрацьовували цікаві моменти. Ми в спортивному магазині купили з одним футбольні форми нашої улюбленої команди ...Разом з Серьогою ми дивимося всі телевізійні щогли, дуже вболіваємо за нашу улюблену команду. Дуже радіємо, коли вони виграють, і дуже засмучуємося їх програшів. Футбол - ця спортивна гра, яка дисциплінує, виховує силу волі та витривалість, в неї грають тільки дуже сміливі і сильні. Навіть якщо з якихось причин я не зможу стати професійним футболістом, то моє нинішнє хобі обов'язково мені до вирости сильним, хоробрим, витривалим. Це чудове хобі, яке приносить не тільки задоволення, але й загартовує моє здоров'я

Ось і знову весна. Все навколо оживає після довгої зимової сплячки. Природа пробуджується. Люди відриваються від своїх моніторів комп'ютерів, телевізорів, від політичних новин, від віртуальних «стрілялок» і «бродилок». Нарешті всі згадують, що є сади і парки, ліси і береги річок, озера і набережні морів. Люди починають частіше виходити зі своїх квартир, гуляти на свіжому повітрі, радіти теплу і весняному сонцю.

На блакитному небі тепер пливуть білі хмаринки. Шовковистою травою зеленіють клумби і узбіччя доріг. Розсілися пташки на проводах, ніби куми на лавочці. Вони перегукуються між собою різними голосами, вітають весняне тепло. Та й бабусі біля під'їздів теж вибралися на сонечко, сидять, перемовляються і насолоджуються гарною погодою. Підлітки, хлопчики і дівчатка, чекають вечора, коли бабусі підуть з крамничок. Тоді й вони розсядуться вільно, будуть махати ногами, тикати в кнопки телефонів і спілкуватися.

А на дитячих майданчиках радісно верещать діти, вони носяться туди-сюди. Як приємно знову відчувати під ногами щільний грунт, не ковзати по слизькій поверхні. Немає тепер і снігу, інею, ожеледі, ноги самі несуть.

Іноді йдуть прохолодні весняні дощі, стає кругом сиро. Після дощів піднімається ще вище травичка, вгору тягнуться стебла майбутніх квітів. Вчора ще бруньки на кущах були ледве помітні. Озирнутися не встигли - а вони вже стали розкриватися. Завжди було цікаво побачити, як розкривається весняна брунька. Але, напевно, довелося б сидіти під кущем не менш доби.

Взимку темніє рано, і вечори довгі і темні. Не хочеться виходити на вулицю. Там темно, дме холодний, колючий вітер. З неба сіється якась бридка мряка або дощ. Але бувають і такі зимові вечори, які довго пам’ятаєш. Це коли нема вітру, іде сніг — ніби м’яке, пухнасте пір’я падає з неба. Надворі наче розвиднюється. Сніг лежить м’яким білим килимом на землі, деревах, самотніх лавах. Під світлом ліхтарів він блищить, виграє різнокольоровими вогниками. Коли вийдеш на вулицю, сніговий килим тихо порипує під ногами. Навкруги тихо, навіть шум міста приглушується під сніговою ковдрою. Дерева стоять в гарних сніжних сукнях. Повітря свіже, воно бадьорить. Від такої прогулянки покращується настрій. Якщо сніг більше не іде, можна побачити на темно-фіолетовому небі зірки. Взимку вони холодні, недосяжні та якісь байдужі. Зрідка вітер проносить по небу клапті хмар, які на деякий час затуляють зірки. Там, у височині, дме сильний вітер.