Присмерком починають спускатись на землю сніжинки. спочатку їх небагато , а потім більше і більше пурхає іх у повітрі безшумно сідає на мох , листя, гілки ковдра стелиться по землі слова для довідок : пухнаста, зелений, морозному, кудлаті, почорніле, лапаті. іть 20 ів

Не секрет, що говорити дуже легко, а робити – складно. Щоб бути гідною людиною, треба, щоб слова відповідали вчинкам. Тільки тоді людина буде вважатися відповідальною і надійною. Слова – річ невловима, у них немає результату. Вимовляти їх не складає ніяких труднощів. А от щоб стримати дане слово, необхідно докласти чимало зусиль. Багато людей відносяться до слів несерйозно, кидають їх на вітер, а потім не виконують обіцянок. Причин може бути маса – забудькуватість, лінь, нездатність розрахувати свої сили. Але що б не вплинуло на невиконання слова, це відбивається на ставленні до людини. Наступного разу йому більше не будуть довіряти, не стануть на нього розраховувати. Це означає, що у нього не буде справжніх друзів і його не будуть сприймати всерйоз. Загалом, наслідки у недотримання обіцянок найсумніші.

Борис Тен — украинский советский поэт, переводчик, религиозный деятель, православный священник. Член Сюза писателей Украинской ССР. Лауреат премии имени Максима Рыльского за достижения в области художественного перевода, заслуженный деятель польской культуры.

Поет і перекладач, колишній священник Української автокефальної православної церкви, член Спілки письменників України Микола Васильович Хомичевський, більше відомий під псевдонімом Борис Тен (Борисфен – антична назва головної ріки України – Дніпра) народився 9 грудня 1897 року в старовинному українському селі Дермані на Рівненщині. Село було одним із осередків української культури. Тут був монастир, на початку XVІІ ст. заснована друкарня, пізніше діяла вчительська семінарія.

М. В. Хомичевський – інтелігент у третьому поколінні. Його бабуся Ольга Іваницька була вчителькою Дерманської сільської народної школи. У цій же школі, теж учителькою, працювала й мати – Bіpa Дормидонтівна (померла в 1929 році). По батьківській лінії він – із родини священика, але батько Василь Іванович працював і на ниві народної освіти.

Після початкової школи навчався в Клеванському духовному училищі та Волинській духовній семінарії.

В 1914 році сім’я Хомичевських переїхала до Житомира. Тут він здобув педагогічну освіту, навчаючись на гуманітарному факультеті нинішнього Житомирського державного університету імені Івана Франка, який було відкрито 16 жовтня 1919 року під назвою Волинський інститут народної освіти. Здібного юнака зарахували до інституту відразу на другий курс. Закінчив інститут в 1922 році, то був перший випуск навчального закладу.