Відповідь:
Називний чоти́ри ти́сячі́ три́ста шістдеся́т п’ять
Родовий чотирьо́х ти́сяч трьохсо́т шістдесяти́ (шістдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)
Давальний чотирьо́м ти́сяча́м трьомста́м шістдесяти́ (шістдесятьо́м) п’яти́ (п’ятьо́м)
Знахідний чоти́ри ти́сячі́ три́ста шістдеся́т (шістдесятьо́х) п’ять (п’ятьо́х)
Орудний чотирма́ ти́сяча́ми трьомаста́ми шістдесятьма́ (шістдесятьома́) п’ятьма́ (п’ятьома́)
Місцевий на/у чотирьо́х ти́сяча́х трьохста́х шістдесяти́ (шістдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)
Називний шістсо́т три́дцять ві́сім ти́сяч дев’ятсо́т два́дцять сім
Родовий шестисо́т тридцяти́ (тридцятьо́х) восьми́ (вісьмо́х) ти́сяч дев’ятисо́т двадцяти́ (двадцятьо́х) семи́ (сімо́х)
Давальний шестиста́м тридцяти́ (тридцятьо́м) восьми́ (вісьмо́м) ти́сяча́м дев’ятиста́м двадцяти́ (двадцятьо́м) семи́ (сімо́м)
Знахідний шістсо́т три́дцять ві́сім ти́сяч дев’ятсо́т два́дцять (двадцятьо́х) сім (сімо́х)
Орудний шістьмаста́ми (шістьомаста́ми) тридцятьма́ (тридцятьома́) вісьма́ (вісьмома́) ти́сяча́ми дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) двадцятьма́ (двадцятьома́) сімома́ (сьома́)
Місцевий на/у шестиста́х тридцяти́ (тридцятьо́х) восьми́ (вісьмо́х) ти́сяча́х дев’ятиста́х двадцяти́ (двадцятьо́х) семи́ (сімо́х)
Пояснення:
1. Бригадир, поглянувши на сонце, сказав, що сьогодні буде дощ.
2. Він звернувся до своєї матері з проханням принести йому мисочку узвару.
3. Комісар наказав, не зменшуючи швидкості, маневрувати, слідкувати за дорогою.
4. Комишанець сказав Антонові Герасимовичу, щоб він не падав, бо все ж таки за ними друге місце.
5.Тимофій сам до себе говорив, що земля найкраще пахне восени.
6. У суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій, щоб та не кидалась хлібом, бо він святий.
7. У листі до свого сина Сухомлинський писав, щоб він у щасливий день свого життя прийшов на могилу героїв, схилив голову і поклав квіти.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).