Фонетичний розбiр слова молюсь. чим швидше тим краще)

Молю́сь→[мал'ус'] В слове «молю́сь»: слогов—2 (мо-люсь), букв—6, звуков—5: м [м] : согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый о [а] : гласный л [л'] : согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий ю [у] : гласный с [с'] : согласный, парный глухой, парный мягкий ь

Відповідь:

Науково-технічний прогрес (НТП) – це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Пояснення:

Науково-технічний прогрес (НТП) – це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки. Його можна тлумачити як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових та технічних знань, цілісну технічну систему "наука-техніка-виробництво", що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їх постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: еволюційній та революційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енергетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари – від простої парової машини до парогенераторів величезної потужності.

План
1. Перший сніг.
2. Знайоме стає загадковим.
3. Відчуття зими.

Мій шлях до школи пролягає крізь маленький гайок, який дивним чином перетворюється взимку. Мені це подобається, адже я завжди радію першому снігу.

Коли випадає перший сніг, здається, ніби всю ніч над її оздобленням трудяться сотні кравців, дизайнерів і костюмерів. Неначе дикі зебри, розбігаються по білому покривалі березові стовбури. По них стрибають спритні руді білки. Намагаються ще встигнути до справжніх холодів запастися провізією. Чорні гнізда ворон, наче чудно пов’язані берети, приміряє кожна з березових крон. Крізь тонкі гіллясті пальці видно небо, воно мутно-блакитне, чекає можливості знову взятися за роботу із прикрашання всього і вся білосніжними нарядами. Тільки ялинки, як ні в чому не бувало, стоять у літніх сарафанах і навіть не бояться, що можуть змерзнути, якщо протягом тривалого часу так стояти на снігу.

Відразу по-іншому дивишся на весь цей світ. Він здається чистішим, добрішим. Хочеться тепла, затишку, маминих обіймів, теплих шкарпеток, які зв’язала бабуся, і кота, що муркотів би на руках. Завдяки своїй первозданній красі зима — майстриня викликати в людях тремтливі почуття.