Як робити словотвірний розбір слова?

Розділити слово на корінь,закінчення,префікс,суфікс(якщо вони є)

Была Зима. Приближался Новы Год. Дети решили приготовить родителям сюрприз. Они сварили им вкусную кашу.
Д- Ох, какая вкусная каша!
Д- Паша и Полина сходите в лес за елкой!
П и П- Хорошо. Мы побежали всем до встречи!
Д.- Пока возвращайтесь скорей!
Д- Так нам необходимо волшебное чудо!
Д- Да! Ведь без него Новый Год не наступит!
И тут появляется снегурочка!
Д- Здравствуй снегурочка а как ты здесь оказалась!?
С- Вы подумали о чуде и вот я здесь! Ведь под Новый Год исполняются все мечты и желания!
Д- Здорово! Вот Родители удивятся!
Д- Осталось только дождаться Пашу и Полину. Они должны принести из леса елку!
Д- Снегурочка! А расскажи нам как готовятся к Новому Году в сказочном лесу!?
С- Конечно! Сейчас покажу и расскажу!

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!