Твір тількі з і мениками про зиму.на українсьій

Тривалість зими як кліматичного і фенологічного сезону збільшується від низьких географічних широт до високих. В тропічних широтах зими в цьому розумінні не буває взагалі, в субтропіках її тривалість не перевищує 1—2 місяці, в помірних широтах 3—4 місяці, а в полярних досягає 6—7 місяців і більше.

Територія України лежить у помірно континентальній області помірного кліматичного поясу. Кліматична зима в Україні розпочинається, коли середньодобова температура повітря переходить через 0 °С в бік зниження. Зима триває від 120—130 днів на північному сході і до 75—85 днів на південному. У листопаді на більшій частині території середня добова температура повітря переходить через 0 °С, а в третій декаді цього місяця може утворюватися сніговий покрив.

Українська зима порівняно м'яка, з частими відлигами. Проте часом бувають хуртовини, ожеледь, тумани, у горах — снігові лавини. На Південному березі Криму тривалого зимового періоду не буває, сніговий покрив не встановлюється, хоча сніг випадає щороку. Сніг протягом зими декілька разів сходить і випадає знов. Зима приходить з північного сходу і найпізніше досягає Кримського півострова. Для неї характерною є значна мінливість погодних процесів: сильні похолодання часто змінюються різкими потепліннями з відлигами; періоди хмарної й теплої погоди з опадами у вигляді мокрого снігу і дощу змінюються безхмарною погодою.

1. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.

2. Вражений небаченим видовищем, хірург прикіпів до місця.

3. Утомлений душею, він пішов не на поле, а в ліси.

4. Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

5. Роботу, відкладену на потім, прокленуть нащадки.

6. Дерево, посаджене у горщик, не дуже й розростається.

7. Біля крашанок стають дві малі й пухкі пасочки, зготовлені на курячих яйцях.

8. На столі - дерев’яні ложки, политі блискучою поливою.

9. Намальовані вправною рукою вишні червоніють на делці кожної ложки.

10. На рушник лягають крашанки, фарбовані в цибулинні.

Після теплого дощику з-за хмаринок швидко визирнуло сонечко, і почало старанно розмальовувати веселку. Подумавши, воно почало з червоної фарби, що асоціювалось у нього з безкраїм полем червоних маків. Сонечко віднайшло початок галявинки, гарно прикрашеної бусинками крапельок, і почало своою роботу. Воно поспішало, тому що знало: на землі всі, мружачись, дивляться на небо і чекають дива. Палітра фарб у сонечка, на цей раз, видалась надзвичайно яскравою, і вже через декілька хвилин, маленькі дітки почали допитливо придивлятись до небесної казки і розповідати дорослим про свою мрію, знайти початок веселкиⒶ.