текст опис-місцевості львова

Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg. 
Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік. 

Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею. 

Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 
На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього. 
Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола). 
Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра). Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції. По-перше це "День міста" — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році "День міста" святкувався 6 травня. 
У нас також є "День прапора" (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України. 

Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики. А. Бортняк
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Оксана Пахльовська

Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко
Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Іван Огієнко

Объяснение:

Скоро мені доведеться вступити в доросле життя, залишивши позаду шкільні роки. На випускному вечорі мені належить почути зі сцени актового залу напутні промови вчителів і батьків.

Я буду слухати ці слова з максимальною уважністю, адже вони будуть говорити, передаючи за до фраз гіркоту від свого якогось невдалого досвіду, даючи нам поради, які є життєво важливими і необхідними для нашого щасливого подальшого життя.

Доросле життя… Радують і одночасно засмучують ці слова. Тепер я повинен буду приймати зважені рішення, нести стовідсоткову відповідальність за всі свої вчинки, навчаючись витягувати мораль з тих ситуацій, які ставлять в безвихідь і нагнітають.

Розуміння того, що людина не є ідеальною, схильна робити помилки, помилятися і падати, валить у серйозні роздуми. Адже мені треба буде незабаром почати самостійно вирішувати проблеми, намагатися справлятися з виникаючими труднощами, і при цьому не втрачати силу духу.

Я вже встиг познайомитися зі словами «любов», «дружба», «ненависть» і «прощення». Я знаю, яке почуття відчуває людина, коли їй боляче, і які емоції переповнюють її серце, коли їй радісно. Мені всього шістнадцять, але я вже випробував різноманіття того, що робить людину душевніше і терпиміше, залишаючи місце виправленню допущених помилок.

Кажуть, життя дорослої людини складається з сірих буднів в постійному очікуванні вихідних днів. Але все ж я перебуваю в упевненості, що в житті багато місця для почуттів, що переповнюють душу і дарують безліч емоцій, а не тільки робота і побутові проблеми. Найголовніше – навчитися керувати своєю незалежністю, і бути вірному самому собі, не залишати часу ліні і пошуків виправдання поганих вчинків.

Мої щирі бажання зараз полягають в успішне закінчення школи, отримання професії та влаштування особистого життя. Я дуже хочу, щоб мені вдалося зустріти свою другу половинку і побудувати сімейне щастя, ростити дітей, даючи їм гідне виховання, і розуміти, що мій заробіток збігається з усіма особистими потребами, а робота приносить задоволення.

Це сумно – прощатися з дитинством, стаючи дорослою особистістю. Школа навчила мене отримувати знання, вчитися любити Батьківщину, радіти дрібним перемогам і засмучуватися невдач, і, звичайно ж, дала бездоганні знання улюбленого предмета, з яким, можливо, буде пов’язане моє життя. Я буду сумувати за вчителями, за однокласниками і навіть кабінетами, в яких відчував себе молодим і безтурботним.