Провідміняти слово туш у орудному відмінку

Тушшю)

Указывают на предметы; 
отвечают на вопросы имён существительных (кто? что?); 
изменяются по падежам; 
связываются с другими словами в предложении, как имена существительные; 
1. Личные местоимения: я, ты, мы, вы, он (она, оно, они) – указывают на лица, которые участвуют в речи: 

это местоимения-существительные; 
постоянным морфологическим признаком для всех личных местоимений является лицо (я, мы – 1-е л.; ты, вы – 2-е л.; он (она, оно, они) – 3-е л.); 
постоянным морфологическим признаком личных местоимений 1-го и 2-го л. является число (я, ты – единственное число; мы, вы – множественное число); 
все личные местоимения изменяются по падежам, при этом изменяется не только окончание, но и всё слово (я – меня, ты – тебя, он – его); 
местоимение 3-го лица он изменяется по числам и родам (в единственном числе) – он, она, оно, они.

Ми не можемо побачити час, але саме за до його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням. Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко! Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові. Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще, ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна повернути. Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно. Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки, пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного дня з головою поринає в компютерні ігри. Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад, чекають "Швидку до ", викликану до хворого. Або коли на місце пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває. Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати тільки на те, що має сенс.