Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива, знайдіть дієслова, у яких основа теперішнього часу збігається з основою інфінітива. летіти, співати, мерзнути, хотіти, тривожитися, шуміти, ловити, виховувати, бажати, кричати, доїти, стояти, стуконути, стугоніти, плакати, нести, дати, жати, лити, мести, везти, умирати, ігнорувати, сміятися, полоти, молоти, розв'язувати, взяти, бігти, трясти, жбурляти, пробиватися.

Сергій васильківський - відомий український художник. яскравість барв, ясність і простота – ось головні риси його творів. картини ніби сміються, радуючи око. з них так і б’є сила, сміливість, відвага й завзяття. кому траплялося відвідати васильківського в харкові, той пам’ятає його маленьку хатку, де жив він зі своєю старою недужою матір’ю. майстерня – простора й світла. стіни її обвішано малюнками й картинами.сам хазяїн – невисокий на зріст, присадкуватий чоловік, з копицею рудого волосся на круглій голові, у вишиваній сорочці. на кругластім обличчі – малі вусики, круте підборіддя і короткий ніс. звертають на себе увагу невеликі, але допитливі й цікаві очі. на устах раз у раз грає лукава усмішка. з першого разу неважко зрозуміти, що маєш справу з артистичною натурою. про це свідчать мова, жваві рухи й міміка. з його пересипаної дотепами розмови б’є свіжий гумор. та найцікавіше враження справляє той український містечковий жаргон, що інколи вживає васильківський. здається, не був би він художником, то став би актором. які цікаві його анекдоти про приятелів і знайомих! не кожному він показує свої карикатури на деяких харківських діячів. вони вражають майстерністю. на жаль, карикатури мусять лежати у схованці.прощаючись, я звернув увагу на картину, що стояла в кутку. полотно не продалося на виставці. я стояв перед картиною як прикутий, не відводячи очей.широкий неосяжний степ. смеркає. на першім плані стоїть, схилившись у важкій задумі, чабан. вівці позбивалися в купки. тиша і сум. чи ж може бути кращий символ сучасного стану україни? проводир у безпорадній задумі, подібний до овець усе нагадувало гірку дійсність і хапало за серце. (за м.вороним1; 250 сл.)

Так людині потрібна гідність.тому що кожна людина є цінною та неповторною. усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. але як це – бути гідним? що таке гідність? протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. таким чином ми вчимося та розвиваємося. є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством. гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що є вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість людині стати гідною. наше життя є складним. в ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність. сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою людиною.