Провідміняти числівники: 34, 268​

тарас шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі моринці, київської губернії. в сімейних переказах, які малий тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах xvii–xviii століть.

батько григорій, та мати катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра катерина. розповідали, що юна катерина часто лишала тараса самого. посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.

в 1816 році шевченкова сім’я переїхала до села керелівка, малої батьківщини тарасового батька. більшість дитинства тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри ярина та марійка.

розповідали, що малий тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. і того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.

тарас шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про ів, про залізняка чи гонту. ті часи, коли горіли селянська родина. картина шевченка.панські хати, потім виражалися в снах тараса, та його творах.

у 8 років тарас тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. в той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – григорія сковороди. приблизно тоді ж було створено картину «коні. солдати»

в 1823 мати тараса – катерина шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.  

згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – марія. а невдовзі (всього рік потому) григорій шевченко заслаб та помер. мачуха переїхала назад до моринців.

тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - богорського. той був дуже вчений, але лютий п’яниця. ставився до тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. не витримавши знущань малий шевченко втік від богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. по декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. в той же час, тарас познайомився з першим коханням - оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.

з колисковою материнською піснею. тихою казкою, доброю ласкою.

світ - мов казка. і пізнаємо ми його за слова. за слова відкриваємо таємничість і складність майбутніх професій: агронома, бухгалтера, еколога, фермера, економіста, фінансиста.

отже, словесність - початок усіх наук. вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

багата і милозвучна наша рідна українська мова. вона - одна із багатьох див, створених людьми. вона віддзеркалює душу народу, його історію.

рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

21-го лютого всі народи землі відзначають міжнародний день рідної мови, який проголошений генеральною конференцією юнеско в листопаді 1999 року для сприяння мовній і культурній різноманітності. в україні цей день відзначається з 2002 року. за недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

заснування дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

історія цього свята йде з пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. зрештою, після визвольної війни, в 1971 році, східна частина пакистану виокремилась в незалежну державу зі своєю мовою. ми – українці, перестали цінувати свою мову. а вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.

а що в нас залишилось сьогодні від тієї солов’їної мови наших дідів та прадідів?

залишилось небагато, та й то лише в пам’яті. в повсякденні ж нас заполонили як не русизми, так американізми. ми намагаємося вживати нові модні словечка, нехтуючи славними українськими відповідниками. чому? бо так круто, стильно. так ми здаємось розумнішими, самим собі здаємось. а хотілося б знати, що про нас думають ті ж американці, коли ми ламаючи собі язика, намагаємося вимовити те, чого і в природі нашій нам не закладено?

мова – це символ народу. відомий український письменник xix ст. панас мирний писав: „найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід ”.

з нагоди міжнародного дня рідної мови у бібліотеці заліщицького аграрногоколеджу організовано книжкову виставку «мово рідна, мово колискова, - совісті народної дзвіниця»; підготовлено літературні б’юлетні, стінгазети, тематичний випуск часопису «коріння і крона»; проведено: олімпіаду з української мови, розширене засідання літерно-творчого гуртка «провесінь», виховні, інформаційно-просвітницькі години у всіх студентських групах:

…розвивайся й далі, мово наша рідна,

і про нас нащадкам вістку донеси (о.підсуха)

що є найцінніше в житті кожної людини? рідна мати, рідна земля, рідна мова. у рідному слові початок усіх початків людського буття. пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.

тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово - щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

1.твоя рідна мова

2.вфжливість мови для народу

3.незалежність і єдина мова україни

4.висновок