Напишіть твір роздум на тему "згаяний час -то втрачений скарб"))

Ми не можемо побачити час, але саме з його до ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоча його не можна помацати руками. Також його не можна розтягнути, прискорити або стиснути за власним бажанням. Але іноді нам здається, що час йде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, проходить так швидко! Тому мені важко повірити, що години і хвилини завжди однакові.

Вважається, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в вчорашній день і відповісти на минулому уроці краще, ніж я вже відповів. Або відправитися в середньовіччя і поспілкуватися там з лицарями. Та епоха вже в минулому.

Але все одно я можу керувати часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи і встигнути все, що потрібно. Можна провести час корисно: у навчанні, спорті, читанні книг та інших важливих заняттях. А можна витратити його даремно. Люди часто скаржаться, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки і порожні розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось щодня з головою занурюється в комп’ютерні ігри.

Зате всі люди відчувають цінність хвилин і секунд коли, наприклад, чекають «Швидку до викликану до хворого. Або коли на місце пожежі поспішають співробітники МНС. Людина також цінує час, коли запізнюється на поїзд або не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь однієї хвилинки ! От якби забрати цю хвилину у того, хто її витратив би даремно і передати тому, кому вона дуже потрібна! Але, на жаль, так не буває.

Тема №3
Чому потрібно знати історіюЯк відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...".
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.

Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.
Надеюсь что