15 ! . роздивiться репродукцiю картини в. климика. за поданим планом складiть за нею твiр-опис природи у художньому стилi. у творi використайте порiвняння, епiтети, уособлення. план: 1. де ви бачили цей краевид? 2. яке повiтря, небо, сонце? 3. який грунт (земля, пiсок, камiння)? 4. яка трава, квiти? (якщо е) 5.якi дерева? (якщо е) 6. якi кущi (якщо е)? 7. чи зображенi на ньому живi iстоти (птахи, комахи, звiрi)? 8. чим вразив (запам'ятався) пейзаж?

На дворі була страшна злива. важкі краплі з гуркотом падали на підвіконня. на дворі булосвітло, майже як вдень, від блискавок. у каміні горить вогонь. саме час для того, аби закутавшись в покривало, слухати цікаві або страшні історії. як і завжди, дядько степан збирає всіх дітлахів навколо себе і розпочинає свою розповідь: " колись, коли я ще був юнцем, ми завжди на івана купала ходили до річки з дівчатами. пускали на воду вінки і через вогнище. от і цього року ми вирішили святкувати це свято на березі.   я одягнувся у святкове вбрання: святкова вишиванка, штани і гарні, майже нові чоботи. мати поблагословила на дорогу і я пішов по селу співаючи і скликаючи хлопців і дівчат. усі мої друзі миттю вибігали зі своїх домівок,  ставали коло мене і підспівували "наші пісні". всі, навіть бідніші від інших, були гарно вдягнені, бо це було велике свято в наш час. почали збігатись дівчата. в своїх нових вишиваних платтях, вони починали підспівувати своїми неймовірно-ніжними голосами. усе це було схоже на спів професійного хору.    прийшовши на берег, ми з хлопцями відразу почали збирати хмиз для вогнища. а дівчата збирали найгарніші квіти в лугу для своїх вінків. уже й вогонь палає і віночки сплетені, як тут ми помітили, що михайла не вистачає.   - він же йшов з нами? - розгублено запитала марічка.   - здає - не второпав іван.   - ой, людоньки, напевне його вкрали русалки! - сказала  олена, вона в нас вірила у все, про що тріпають люди.   - що ти мелеш? ! - гиркнув василь. - чого віриш у всіляку дурницю?   - - ледь стримуючи сльози відказала оленка.   - не сваріться! - втрутилась тетянка - зараз всі дружно підемо його шукати. напевне, пішов глибше в ліс та й заблукав. усі погодились, розбились на пари, щоб самому не йти, ніч все таки, і відправились на пошуки.  мені тоді випало йти з катрею. розумна дівка, гарна і не вірить у всяку нісенітницю. йшли ми мовчки, аж тут:   - поглянь-но  тільки. - звернула вона увагу.   - як гадаєш, що це? - вирішив порадитись я.   - схоже на сліди. - відповіла вона швидко й невимушено - ходімо скоріш туди! - вона вказала напрямок, куди вели сліди.   - може покличемо інших?   - ти, що, злякався? - лукаво посміхаючись, запитала катря.   - чому ти так вирішила? - і я побрів за нею. пробираючись усе далі в ліс, ми помітили, що в кущах щось рухається. я відразу вирішив, що це змія або ще яка звірина. та дівчина не повірила і вирішила перевірити. чесно сказати, це дуже добре,  що вона наполягла на своєму, бо в кущах лежав михась. обіймаючи декілька гілочок хмизу, він спав, пошептуючи щось собі під носа. ми з катрею вирішили покликати усіх. і коли компанія була в повному складі, хлопець прокинувся. спіймавши на собі наші погляди, він сором"язливо встав і мовчки пішов до берега. всі йшли сміючись,бо не розуміли: як можна заснути посеред лісу?   і ми з катрею посміхаючись поглядали один на одного. зізнаюсь, вона припала мені до душі.    після такої пригоди святкувати було ще веселіше. дівчата спустили свої прекрасні віночки на воду і довго споглядали, як ті пливли за течією. а ми з хлопцями через вогнище і коли підійшли дівчата, я несподівано сам для себе схопив катрю під руку і потягнув її до вогню.  з тих пір ми часто проводили з нею час й  завжди були разом". - закінчив свою розповідь дядечко.   - дядьку степане, - раптом сказала світланка - а катря - це наша тітонька катя?   - так діти мої. - посміхнувся дядько. - я ж казав: "з  тих пір ми з нею разом".

Допустим так   дорогой(имя)! поздравляю тебя с рождеством! желаю тебе всего наилучшего! как жаль, что в этом году мы рождество празднуем отдельно. мне бы хотелось повторить прошлогодний праздник. тогда нам было весело. я всегда с улыбкой вспоминаю те времена, когда мы допоздна сидели с друзьями и просто разговаривали. в этом году мы отмечаем его в разных городах, но я все равно решил хоть и по письму, но повторить те прекрасные моменты.   сегодня мы с папой ходили покупать игрушки на елку, в итоге купили не только игрушки , но и мишуру, и дождик, и маски, и кучу подарков сестренке и маме. если честно, то когда папа отошел на немного я и ему подарок прикупил, а он этого даже и не подозревает. сегодняшний поход по магазинам мне понравился, потому что не было сестры, которая постоянно чего то хочет. также мы купили продукты, чтобы мама сделала свои фирменные блюда.   а как ты? как ты будешь отмечать рождество? расскажешь потом что тебе подарили?   вообщем буду ждать от тебя новостей.     p.s. не забудь отправить фото своего праздника.                                                                          твой дорогой друг: влад