План.1. золоточубий жовтень. 2. замріяна золота осінь. 3. останій подих чарівниці. написать твір золота осінь.

Золота осінь Наступив золоточубий жовтень. Птахи вже відетіли у теплі краї, з дерев опадає золоте листя-скоро дерева вже зовсім залишаться голими і покриються білим та пухнастим снігом, який буде їх зігрівати протягом всієї зими. Часто йдуть дощі - вони змивають з дерев літню важкість. Незабаром річки покриються товстим шаром криги і будуть спочивати до теплих весняних днів. Це останні подихи царівниці-осені. Скоро наступить зима...

Кінь - друг людини

Коні - дуже гарні і розумні створіння. Коні були одомашнені кілька тисяч років тому. Існує багато порід коней, які виглядають по-різному. Наприклад, арабські коні, що беруть участь у перегонах, легші і витонченіші за першеронів - дуже сильних коней, що можуть везти вози з важким вантажем. На кінцівках у коня не пальці, а копита, на які зазвичай цвяхами набивають підкови. Кінь вкритий короткою гладкою шерстю, має гриву - вертикальну смугу довгого волосся на шії - та хвіст з довгого волосся.   

Забарвлення конячої шкіри називають "окрас коня" або "масть коня". Мастей дуже багато: є вороні, білі, гніді, руді, солові, ігреневі, саврасі, чалі коні, тощо. Якщо на сірій шкірі коня є багато світлих плям, кажуть, що кінь "сірий у яблуках". Колір гриви та хвоста коня може теж бути різним. Якого б окрасу кінь не був, він завжди гарний. 

За котячою поведінкою можна передбачати погоду: якщо кішка грається своїм хвостом — на вітер, якщо ховається в тепле місце і ховає мордочку, згорнувшись клубочком, — на холодну погоду, якщо лежить на підлозі животиком догори, витягнувши лапки, — до тепла. Якщо шкребе і дряпає підлогу — буде дощ, вітер, а зимою — завірюха. Вона також віщує гостей: теплі лапки у кішки — чекай добрих гостей, холодні — будуть недобрі гості. Коли кішка “вмивається”, дивляться з якого боку лапкою “закликає гостей” — з півночі чи півдня. Кішка лікує господаря своїм теплом. Якщо вона приходить до хворого — це означає, що той видужує, якщо ж кицька тікає від хворого або стрибає на покуть — чує смерть.