Твір "моя музика у повсякденному та святковому житті". дуже ть

У перекладі з грецької слово «музика» означає «мистецтво муз». Музика – це один з видів мистецтва. Цілком природно, що у музики, як і у інших видів мистецтва, є своя мова. Наприклад, живопис говорить з нами за до фарб, література за до художнього та поетичного слова, а музика – за до чарівних звуків найрізноманітніших інструментів. Кожен з нас занурюється у світ музики з самого дитинства.

Музика має великий вплив на людину. Навіть зовсім маленька дитина, яка не навчилася ще говорити, музику сприймає дуже чуйно. Від якоїсь мелодії вона може заплакати, від якоїсь – заснути, а від якоїсь у малюка може піднятися настрій. У той же час за до музики можна виразити практично будь-який настрій .

Зав’язало мову. — Хтось утратив здатність говорити.

2. Позакладало вуха. — У когось пропав слух, він не чує; хтось навмисно не хоче чути про щось.

3. Похололо на душі. — Стало страшко, моторошно, боязко від сильного хвилювання, переляку.

4. Памороки забило. — Притупляти розум, затуманювати свідомість; позбавляти кого-небудь розуму, притомності; дурманити, п’янити (про пахощі і т. ін.).

5. Мов язиком злизало. — Щось (хтось) безслідно зникло, пропало.

6. Замакітрилося в голові. — У кого-небудь виник стан запаморочення; позбавили здатності адекватно сприймати інформацію, нормально мислити.

7. Мов у жар кинуло. — 1. Хто-небудь червоніє від ніяковості, сором’язливості. 2. Хто-небудь неприємно вражений, дуже хвилюється, переживає, вболіває.

8. Запахло смаленим. — Кому-небудь загрожує або чекає когось небезпека.Аж животи попідтягало. — Дуже хочеться їсти, зголодніти.

Увага! У поданих реченнях присудки виражені безособовими дієсловами. У них не можна визначити особу. Ці слова означають фізичний або психічний стан людини, тобто називають дію, яка виконується сама собою, без участі особи.У поданих реченнях присудки виражені безособовими дієсловами. У них не можна визначити особу. Ці слова означають фізичний або психічний стан людини, тобто називають дію, яка виконується сама собою, без участі

Відповіді до завдання 1.

Душа (душі, душі, душу, душею, на/у душі, душе).

Серце (серця, серцю, серце, серцем, на/у серці, серце).

Дощ (дощу, дощеві/дощу, дощ, дощем, на/у дощі, дощу).

Сіль (солі/соли, солі, сіль, сіллю, на/у солі, соле).

Учень (учня, учневі/учню, учня, учнем, на учні/учневі, учню).

Ім’я (імені, імені, ім'я, іменем/ім'ям, на/у імені, ім'я.

Сім’я (сім'ї, сім'ї, сім'ю, сім'єю, на/у сім'ї, сім'є).

Відповіді до завдання 2.

Дорогий читачу, дитино.

Іменники: читачу (ч.р., одн., Кл.в.), доріг (мн., Р.в., жін.р (у початковій формі)), струмків (чол.р., мн., Р.в.), річок (жін.р., мн., Р.в.), озер (сер.р., мн., Р.в.), у парках (чол. рід., мн., М.в.,), хащі (мн., Н.в.), верболозів (мн., Р.в), дерева (с.р., мн., Н.в.), гілками (жін.рід., мн., Ор.в.), висоти (жін.р., одн., Р.в.), верба (жін.р., одн., Н.в.), лоза (жін.р., одн., Н.в.), матеріал (чол.р., одн., Н.в.), в плетінні (сер.р., одн., М.в.), виготовлення (сер.р., одн., Н.в.), виробів (чол.р., мн., Р.в.), плетіння (сер.р., одн., Н.в), лози (жін.р., мн., Н.в.),  видів (чол.р., мн., Р.в.), мистецтва (сер.рід., одн., Р.в.), імен (сер.рід., мн., Р.в.), майстрів (чол.р., мн., Р.в.), амплуа (сер.р., невідм.), майстерність (жін.р., одн., Н.в.), батька (чол.р., одн., Н.в.), сина (чол.р., одн., Р.в.), діда (чол.р., одн., Р.в.), внука (чол.р., одн., Р.в.), у народі (чол.р., одн., М.в.), рук (жін.р., мн., Р.в.), у руки (жін.р., мн., Зн.в.), дитино (жін.р., одн., Кл.в), руки (жін.р., мн., Н.в.), спини (жін.р., одн., Р.в).

Відповіді до завдання 3.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою. Ой зозуле - зозуленько, нащо ти кувала? (Т. Шевченко.) Спи, моя дитино золота, спи, моя тривого кароока. (М. Вінграновський.)  Встань, моя дитино, бо через Україну, через нашу хату вже качки летять. (М. Ткач.) Співай, ненько, тихесенько, як давно співала. (Уляна Кравченко.)

Объяснение: