Людство в останню чверть двадцятого століття вступило в епоху всесвітньої еколого-економічної кризи. Вона ще в 70-ті роки заявила про себе як енергетична криза. Лише через якийсь час стало зрозуміло, що вона має системний економіко-еколого-політичний характер і її прояви — це порушення рівноваги між суспільством і природою.
Економічно розвинені країни енергетичну кризу перебороли прискореним впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, нових ресурсозбережних технологій, реконструкцією виробництв. Це разом зі значними інвестиціями у природоохоронні заходи до певною мірою стабілізувати екологічну ситуацію. Ці країни у такий іб створили постіндустріальне інформаційне суспільство.
Решта країн світу, а це переважна більшість, перебувають ще на ресурсомарнотратній індустріально-технократичній стадії розвитку з перехідною економікою, яка грунтується на екстенсивній експлуатації, добуванні і розпродажу природних багатств. На ці країни і змістився центр екологічної напруженості. Загалом всесвітня екологічна криза і надалі розвивається і поглиблюється. Загостренню екологічної ситуації у світі сприяє і те, що високорозвинені держави проявляють інтерес до природних ресурсів економічно слабких країн, намагаються продати (обміняти за природні ресурси) «брудні» технології, використати їх території для розташування шкідливих виробництв, зберігання токсичних відходів тощо. Не треба тішити себе тим, що високорозвинені країни так не ставляться і до України. Специфіка й особлива складність економічної та екологічної ситуації в Україні полягає в тому, що наша країна зазнає впливу і світової, і пострадянської кризи.
Наявні в Україні технології промислового і сільськогосподарського виробництва в переважній своїй більшості забруднюють навколишнє середовище —повітря, грунти, поверхневі та підземні води, тобто створюють несприятливі умови для життя.
Екстенсивна економіка призвела до кризового забруднення навколишнього середовища.
Незадовільний стан водних ресурсів, грунтів та повітря призвів до погіршення здоров’я людей, до демографічних змін в Україні.
Потрібні багатомірні зусилля для поліпшення екологічної ситуації в Україні — очищення річок і їх вод, відродження родючості грунтів та чистоти повітря. Рівень життя і стан здоров’я людей в новому тисячолітті залежатиме від того, як сьогодні негайно буде вжито заходів для поліпшення екологічної ситуації. Треба зупинити збільшення забрудненості навколишнього середовища. Це можна зробити, зменшивши кількість відходів шляхом дотримання технологічної дисципліни, економного ставлення до використання води, енергії, інших ресурсів.
Подальше покращення екологічної ситуації можливе лише через екологізацію промислового і сільськогосподарського виробництва та екологізацію мислення всього населення. Тільки так можна буде подолати екологічну кризу.
Для цього треба вжити цілу низку заходів, серед яких основні:
— дотримання екологічних пріоритетів у загальнодержавних, галузевих програмах та планах дій державного, регіонального та місцевого значення;
— впровадження принципу платності за природні ресурси, особливо водні;
— впровадження жорсткого принципу платності за скиди забруднень, а також за будь-які відходи;
— підняття на рівень загальнодержавного значення забезпечення екологічної чистоти питної води і продуктів харчування;
— розв’язання на законодавчому рівні проблеми всеосяжної екологічної освіти і пропаганди, екологічної інформації.
Екологічне благополуччя навколишнього середовища, збалансованість потреб економічного розвитку і можливостей відтворення екологічно повноцінних природних, зокрема водних, ресурсів — основа сталого розвитку держави.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Степова буря це переносне значення?