Скласти твір на тему пташка красна пірям а людина добрими справами

Одного разу, йшов по парку хлопчик Давидко, і побачив дивну та красиву пташку. Вона була така-така гарна! Словами не передати. Хвостик пишний, червоний та синій, на животику намальоване серденько, зеленим і у перемішку з жовтим , на шийці синенькі плямки, а на головці велика плямка рожевого коляру. І тоді хлопчик задумався:
-Пташка красна пір'ям... А ми? А ми, люди, чим красні? Йду попитаю свого дідуся!
І пішов Давид до дому. У нього був дідусь старенький, по за 80. Але мудрий.
- Дідусю! Любий! Скажи мені, чим людина красна?
-Синоцю мій, зараз тобі все поясню... Людина, це жива істота, вона вміє думати, мріяти, та говорити. Людина красна не одягом, не мудрістю, навіть не красою! Людина стає віддана Богові, і красна, добрими поступками та справами...
- Я зрозумів! Дідусю! Ти як завжди, мене виручаєш! Дякую тобі!
- Будь ласка внучатко!

Кобзар» — поетична книжка, дивовижно багата на теми і ідеї, образи і жанри, ритми і віршові розміри, тропи і стилістичні фігури. Тут знайдемо ліричні та епічні вірші, громадські та інтимні твори, романтичні балади і різних жанрів поеми: ліро-епічні, сатиричні, драматичні, поетичні памфлети і епіграми, пейзажні зарисовки і жартівливі вішрі, послання і переспіви. У «Кобзарі» — минуле і сучасне українського народу, його історія і побут, філософія і мораль. У невеликих за обсягом творах Т. Шевченко зумів охопити питання, що хвилювали народи, а то й планету. 

До редакції журналу щодня надходять чимало щирих і відвертих листів. Ці два листи прийшли до редакції одночасно від дівчат-ровесниць.
 Перша працює в канцелярії. Вона вважає свою працю буденною, нецікавою і заздрить геологам,які подорожують, сплять у наметах і бачать зоряне небо замість стелі.
Інша працює геодезистом. Вона місяці проводить у полі. Дівчина заздрить своїм ровесникам з міста, які мають можливість увечері ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що ,напевно, сіла не в “свій” потяг.
Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через звичайні штампи, нав’язані нам телеканалами, журналами та книжками.
   Насправді, життя геолога – це не тільки мальовничі краєвиди, гітара біля вогнища. Це ще і бездоріжжя, безсімейність, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це не тільки марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі очі пацієнта, а й щоденне психологічне і фізичне виснаження. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на свята, а ще й перевірка зошитів, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід.
Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя?