Прочитати речення. виконайте завдання 1 і 2. (1)дорога в'ється, немов зелений пояс, загублений мыж хлыбами в ромашках ы волошках2) степ тільки-но прокинувся і вмивається охолодженими краплями, зараз от-от зійде сонце і вишитими рушниками витре вологу з чола стпу. (3) гляне тоді степ мірі золотистих очей у блакитне небо. (4) а поки що він напівсонний, ледь ворушиться колосистими ві (5) ось схопився зі свого гнізда звитого прямо на землі, жайворонок, злетів над нивами і потяг срібну струну в небо. 1. два дієприкметники є в реченні а (1) б (2) в. (4) г.(5) 2.пунктуаційну помилку допущено в реченні а.1 б.3 в.4. г.5

ответ:

людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь

у день старту євро на вулицях києва іноземців можна було зустріти хіба що на хрещатику чи майдані незалежності. ближче до вечора уболівальників суттєво побільшало.

в обідню пору, коли відбувалось офіційне відкриття фан-зони, іноземців було відверто мало, а тому кожен чужоземний фанат одразу ставав телезіркою - вони радо роздавали інтерв’ю українським змі і ділились враженнями про країну.

у більшості з них емоції, пов’язані з україною, позитивні. іноземці щиро зізнаються: рідні вдома, друзі і уся преса переконувала, що їхати сюди небезпечно. але "ризик" себе виправдав: страшилки про хуліганів і проституток, які на всіх, просто "bad publicity".

особливо помітно, що позитивні враження найсильніші у тих, хто приїхав буквально сьогодні чи за день до старту євро. чим більше часу фанати проводили в україні, тим відповідь на питання "що вам тут не ", ставала конкретнішою і предметнішою.

"українська правда. життя" зустріла у центрі міста шведів, голландців, австралійців, бразильців, турків, мешканців кувейту, німців, які одразу ж починали хвалити українських красунь і місцеве пиво.

сем, джеймс і джош з австралії

в україні вже 2 дні, але більшість часу відсипались після переїздів, приїхали на 2 тижні