Твір опис зовнішності людини за власним по картині запорожець

Объяснение:

Всім відомо, що люди віражають свої думки за до слів, які комбінуються за певними правилами, тобто мови. Логічно, що чим складніші думки, тим багатшими повинні бути засоби їх вираження. Тобто тільки багата мова до людині виразити найтонкіші відтінки смислу. І навпаки, якщо люди не мають уяви про якесь поняття, то у їхній мові не існує слова, щоб його назвати. 

Іноді слова не існує, бо поняття, яке позначає це слово, не існує або не є важливим для якогось народу. Наприклад, у народів, що живуть далеко на Півночі, за Полярним Колом, є десятки слів та виразів для описання коліру снігу, напряму та швидкості вітру, тощо. Воно й не дивно: від здатності передбачити погоду сторіччами залежило життя цих народів. А ось у більшості народів Африки взагалі немає слова, щоб позначити сніг. Є й племена, у мові яких тільки три числівника: "один", "два" та "багато"...

Тому мову можно вважати дзеркалом самосвідомості народу. Чім багатша мова лексичними одиницями, тим краще носій цієї мови може виразити свої думки. Але для цього треба знати свою рідну мову у тонкощах. Тому рідну мову треба старанно вивчати

"Коли рак на горі свисне»«Коли рак на горі свисне»- так говорять, маючи на увазі: «невідомо коли»; «у невизначеному майбутньому часі», «ніколи». Приказка означає неможливість здійснення чого-небудь. Творці цієї приказки були впевнені, що раки, що живуть на річковому дні, не покинуть середовища свого існування, не з'являться на суші і вже тим більше не засвистять.

Приказка застосовується в тих частих випадках, коли всім абсолютно очевидно, що будь-яке розглядається в розмові подія не може відбутися швидко або взагалі ніколи не може статися, навіть теоретично.