Твір-роздум на морально-етичну тему публіцистичного стилю, майбутньє починається сьогодні до

Здавалося б, що таке сьогодні. Просто ще один нічим незапомінающійся день. Іноді буває таке, що саме сьогодні нічого не хочеться робити. Подумки думаєш, що все можна зробити завтра, адже ще є багато часу. І ніхто не замислюється над тим, що все починається саме сьогодні. Все наше життя залежить від сьогоднішнього дня. Що ми зробимо, куди поїдемо, ніж займемося, з ким побачимося саме в цю хвилину.

Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.

Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.

- Привіт, *ім'я*!

- Привіт, *ім'я*!

- *ім'я*, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!

- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.

- Ти вирішив бути доктором?

- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені не потрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тоді оберу спеціалізацію.

- А чому ти вирішив стати лікарем?

- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!

- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.

- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання! Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?

- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.

- *ім'я*, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?

- Ти так думаєш?

- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!

- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...

- Бувай, *ім'я*! Щасти тобі!

Правду люди кажуть, що без гідності людина - не особистість.Мати почуття власної гідності - це дуже важливо для будь-якої людини. Мати гідність для мене не в останню чергу поважати себе та інших. Яка ж це особистість, якщо людина сама себе не поважає? Як же її будуть поважати інші? Людина, що має гідність, тобто поважає себе та інших, буде робити добрі вчинки і не робити поганих не тому, що очікує похвали або боїться покарання. Вона так робить тому, що гідна людина не опуститься до негарного вчинку. іншими словами, людина з почуттям власної гідності неодмінно має совість.А ще гідна людина любить свою країну, пишається нею, вона почуває себе часткою своєї Батьківщини. Для гідної людини любити свою країну не означає зневажати інші. Гідні люди завжди відносяться до інших людей з повагою. Така людина є цільною особистістю, тому я вважаю, що почуття власної гідності - основа особистості.