Твір опис пам'ятки історії та культури на основі особистих вражень у художньому стилі у місті чернівці

Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялись у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею сам собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (З роману П. Загребельного «Диво»).

Текст 2

Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа… Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів… Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!

Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись… І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).

Текст 3

Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу… він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя… Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні туркоти війни, і її, ще страшнішу тишу… (З роману О. Гончара «Собор»).

Які художні засоби використано в текстах? Чи передають вони авторські враження й емоції?

Які образні вислови добирають письменники до собору?

Кульбаба знають всі. Жовті розсипи його квіток зустрінеш весною в саду, на вулиці, біля доріг, на лісових галявинах. Рослина любить однаково і сонечко, і тінь. Його топчуть люди, їдять тварини. А кульбаба росте собі і росте — гордий і витривалий. Зустріти кульбаба можна майже по всій території Росії, за винятком Арктики, високогір’їв і пустельних районів. Цвіте рослина в квітні-червні. Пізніше — у другій половині літа гається вторинне цвітіння. Всі знають голі довгасті виїмчасті листя кульбаби, зібрані в розетку, його довгі порожнисті квітконоси з великими кошиками золотисто-жовтих квітів. Але далеко не всі знають, що це рослина вже давно числиться в списках зеленої аптеки. Його сік застосовував ще Авіценна. У Стародавньому Римі використовували кульбабу для виведення веснянок і «печінкових» плям на шкірі. Не забували його і в середні віки.
В даний час в якості лікарської сировини медицина використовує корінь кульбаби: М’ясистий, стрижневий — він служить рослині для відкладення запасів поживних речовин.

Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. 
Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м»яке.То були кульбабки.Я наклонився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. 
Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.