Написати діалог між двума дрязями під час зимових канікул

- Привіт.

- Привіт!

- Як справи?

- Добре, а у тебе?

- Також.

- Як сьогодні йде день?

- Чудово! Сьогодні дуже добрий день.

- Так, так. День і справді чудовий.

- Пограемо у сніжки

-Так давай !

Історія написання твору.

Повість «За сестрою» (1907) створена на основі довготривалого вивчення історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі та їхньої ретельної художньої обробки. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

Тема: відтворення страшних картин поневолення татарськими загарбниками українського народу; зображення Павлуся, який докладає будь-яких зусиль, мужності, наполегливості, старанності, кмітливості для порятування своєї сестри з татарського полону.

Ідея: уславлення козаків — оборонців рідної землі, Павлуся — відважного лицаря, їх благородство, відповідальність, мужність; засудження татар та українців-зрадників.

Основна думка: тільки любов до рідної землі, батьківської домівки, тільки сила волі, цілеспрямованість, дружня завзятість до подолати будь-якого ворога заради щастя, радості, миру в кожній українській оселі.

Жанр: героїко-романтична повість.

Проблематика повісті:

• батьки і діти;

• життя і смерть;

• радість і трагедія;

• відповідальність і безпечність;

• вірність і зрада;

• добро і зло;

• щирість і хитрість, улесливість, підступність.

Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.

Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.

Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього.

Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».

Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: громадянська.

Художні засоби.

Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій», «незлим тихим словом».

Постійні (сталі) епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «синєє море», «вражою кров'ю».

Індивідуально-авторський епітет: «Дніпро ревучий».

Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».

Метафора: «полину до … Бога», «кров'ю волю окропіте».

Повтори (епіфора, єдинозакінчення): «… Бога».

Повтори (тавтологія): «реве ревучий», «…в сім'ї великій, сім'ї...».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Як …».

Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров'ю волю окропіте».

Звукопис: «Дніпро реве».

Контраст: «полину до самого Бога молитися... а до того я не знаю Бога».

Тлумачення контрасту сучасними дослідниками творчості Т. Шевченка: «Після смерті поета його душа не буде допущена до Бога, аж доки Україна не стане вільною».