(22+11 б.) пiдготуйте повiдоммлення (на 2 хвилини) в науковому стилi на тему "краса й багатство прикметникiв"

Прикметники-це царство слів,які можуть нам розповісти вам ,який ти ,яка ти,які ми,!Вода у струмочку яка? прозора,вчителяка сьогодні яка? прекрасна,день сьогодні який?чудовий,а ми сьогодні які?розумні.Кожне слово і предмет можна охарактеризувати,описати.Ти спробуй тільки.Навіть І.Котляревський писав:"Еней був парубок моторний..."
Навіть Котляревський використовував прикметники цікаво, чи не так?Парубок(який ?)моторний!нажаль це все ,але ж я вам всім бажаю бути якими?красивими,веселими,розумними,активними,запитливими на цьому уроці.Дякую за увагу!

     У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" - станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копійок.
     Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
     Гірко зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?

(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")

 1) У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків (А. Дімаров). 2) Собака Шарко весь чорний, ноги ж унизу білі, ніби взуті у фетрові сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів (М. Магера). 3) Я закінчив церковно-парафіальну школу (Б. Антоненко-Давидович). 4) Навесні, коли з купин витикаються світло-зелені гривки молоденької осоки, сторож мисливської бази Мартин Скряга бере корзину й чимчикує до болота (І. Шпиталь). 5) Панував тоді в нашому славному золотоверхому Києві князь Володимир (А. Лотоцький). 6) Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням! (Олена Пчілка).