Знайдiть складне речення: а.)сонце сховалося за хмари.б)конi звернули з дороги i побiгли праворуч.в) дзеленчали дзвоники у школах, радiсно горiли лихтарi. г) василько пiдвiвся, пiдбiг до саней.

Дзеленчали дзвоники у школах, радісно горіли ліхтарі.

М'який знак у числівниках

М'який знак пишеться:

1. У кінці числівників п'ять, шість, дев'ять, десять, від одинадцяти до двадцяти та в числівнику тридцять.

2. У непрямих відмінках після літери, що позначає м'який приголосний, перед о та закінченням -ма: трьох, двадцятьох; трьома, двадцятьма.

3. У називному відмінку числівників від п'ятдесяти до вісімдесяти та від п'ятисот до дев'ятисот м'який знак не пишеться ні в середині, ні в кінці слова: п'ятдесят, вісімдесят.

4. У непрямих відмінках числівників, що позначають сотні, м'який знак вживається у їхній першій частині: трьохсот, трьомстам, трьомастами.

Объяснение:

Числа від п'яти до десяти закінчуються м'яким знаком завжди. Крім того, він використовується в кінці кожного числа, що закінчується на «дцять».

Якщо вимовити інші числівники, то відразу стане зрозуміло, що у них в кінці дана літера не використовується. Нерідко при написанні робляться помилки в плані написання «ь». Наприклад, п'ятнадцять тисяч. Правильно слово пишеться без м'якого знака, так як в кінці стоїть шипящая буква і пом'якшувати її не потрібно.

кщо числівник складне, то у нього м'який знак може бути використаний в середині, приміром, сімсот, вісімсот, дев'ятсот.

Якщо числівник вказує на порядковий номер, то в ньому також може вживатися в середині м'який знак — сьомий. До збірним це правило також застосовується, наприклад, восьмеро.

Іноді саме числівник у початковій формі пишеться без м'якого знака, але при відмінюванні раптом він з'являється. Це відноситься до кількісних числівників — чотири-чотирма.

Нерідко діти плутаються в правилах написання і пишуть м'які знаки у простих числівників. Щоб такого не було, то слід запам'ятати просте правило, що в таких слів м'який знак може бути тільки в кінці і не у всіх.

Ще часто м'який знак пропускається. Наприклад, замість «сімдесят» пишуть «сімдесят». Перевірити правильність написання слова можна, якщо поділити його. У нашому випадку вийде «сім-сот».

Перед мною картина   монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.  картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.