2. відредагуйте речення. поясніть характер помилок. 1. двадцять двоє учнів отримали на випускному іспиті з четвірки. 2. вітаємо вас, шановний андрію миколайовичу, з семидесятиріччям. 3. двомстам студентів інституту виплачується підвищена стипендія. 4. четверо таксі стояло на зупинці. 5. двоє приятельок гаряче обговорювали останню серію телефільму. 6. леонардо да вінчі народився у тисячу чотириста п’ятдесят другому ропі. 7. на день народження братові подарували троє годинників. 8. півтора відер я вилив під грушу, а обидва горіхи ще не встиг полити. 9. криниця розташована в півтораста метрів від хати. 10. сьогодні україна — це країна з п’ятидесятидвомільйонним населенням. 11. статутний капітал підприємства — 73, 5 мільярдів карбованців. 12. троє діб йшов дощ. 13. за сприятливих умов і високої агротехніки слива дає врожаї від сто до сто п’ятидесяти центнери з гектара. 14. 5, 7 відсотків землі, яка належить

Поєднання числівників з іменником. от і все .
 

грецького слова «софія» — му­дрість. Засновником храму був великий київський князь Ярослав Мудрий. Закладено собор у 1037 році на честь перемоги над печенігамиНаціональний заповідник

29,5 метрів, завширшки — 29,3 м, а разом із галереями — відповідно 41,7 та

кв. м. Висота від підлоги собору до зеніту центрального купола — 29 м.

«Софія Київська» є комплек­сом давньої архітектури, до складу якого

входять монас­тирські споруди: дзвіниця, митрополичий дім,

Заборовського, зведені у XVIII—XIX ст. та огоро­джені міцним

муром.Софія Київська завдовжки —

Хори також мають значну площу — 260 кв. м .Назва собору походить від

трапез­на, братський корпус, бурса, консисторія, Південна вежа, брама

54,6 м, площа собору становить близько 600 кв. м, а загальна площа — 2310

якщо це картина монастирського то відповідь така

Объяснение:

Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.

Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.

В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.

Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?

Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»