Провідминяти числівники: 265; 124; 488; 314

265
Двісті шістдесят п'ятьДвохсот шістдесяти п'ятиДвомстам шістдесяти п'ятиДвісті шістдесят п'ятьДвомастами шістдесятьма п'ятьмаПро двохстах шістдесяти п'яти.
124
Сто двадцять чотири
Сто двадцяти чотирьох 
Ста двадцяти чотирьом 
Сто давдцять чотири 
Ста двадцятьми чотирма 
на ста двадцяти чотирьох 
488
Чотириста вісімдесят вісім
Чотириста вісімдесят восьми (вісьмох)
Чотириста вісімдесят восьми (вісьмом)
Чотириста вісімдесят вісім (вісьмох)
Чотириста вісімдесят вісьма (вісьмома)
(на) чотирьохсот вісімдесят восьми (вісьмох)
314
триста чотирнадцятьтрьохсот чотирнадцятитрьомстам чотирнадцятитриста чотирнадцятьтрьомастами чотирнадцятьмапро трьохстах чотирнадцяти

На мою думку, літо - це найкраща пора року, а ще цю пору дуже люблять діти...Вони цілий день гуляють зі своїми друзями, читають книги на свіжому повітрі, куштують фрукти і ягоди, грають в ігри, плетуть віночки з кульбаб, валяються на траві і насолоджуються довгоочікуваної свободою. Але шкода, що це все триватиме лише три місяці, а потім прийде осінь зі своїми дощами, туманами, вітром і холодом...
Літо-час відпочинку від школи і нових цікавих подій у житті.Як казала Мари на Цвєтаєва : «Я буду любити тебе все літо», — це звучить куди переконливіше, ніж «все життя» і — головне — куди довше!
Прогулюючись по лісі влітку, можна добре відпочити душею і забути про проблеми й захопитися красою природи. Звертаючи свою увагу на оточуючий нас чудовий світ, ми починаємо забувати про все погане. Дуже важливо вміти помічати все, що оточує нас.
З-за білих хмарин виглянуло сонце. Веселі сонячні промені падають на густе листя дерев, наповнюючи парк смарагдовим світлом.
А як красиво в сосновому ліску... Молоді сосни і ялиці немов світяться. Десь чується заливистое дзюрчання струмка.Вона додає сили. Струмок не замерзає навіть у холодну зиму.
Немає на світі людини, яка не любила б літа! Літо-чудова пора для веселощів!

Одного разу найбільш заздрісний звук став думати-гадати, як би провчити Голосні звуки. Він звернувся по до до свого брата. зібрали брати на збори усі звуки. Звук  почав говорити, що Голосні зазналися, нескромно себе поводять. Звук почав суперечку з Голосними. Усі звуки стали сваритися. Найбільш чутливий звук  сказав обережно: «Облиште суперечку. Якщо приголосні такі горді, хай обходяться без нас. Ви нас образили, тому ми покинемо вас».
Не стало Голосних у царстві. Перестали співати пісні. По-іншому стали говорити, не могли порозумітися між собою. Сумно стало жити.
На третій день після цієї пригоди до цариці Фонетики приїхала сестра Орфоепія. Вона була обурена, коли почула, як розмовляють у царстві її сестри.
«Це ж сором на цілий світ! Я не можу гостювати у такому царстві»,- сказала Орфоепія на прощання…