8складнопідрядник речень з твору " маруся "

Часто он совершенно забывал повод, по которому он рассказывал,увлекаясь рассказом, тем более что рассказывал он очень искренно и правдиво. 
Она, не смущаясь, через всю залу шла прямо ко мне, и я вскакивал, не дожидаясь приглашения, и она улыбкой благодарила меня за мою догадливость. 
Когда нас подводили к ней и она не угадывала моего качества, она,подавая руку не мне, пожимала худыми плечами и, в знак сожаления и утешения, улыбалась мне. 
Когда делали фигуры мазурки вальсом, я подолгу вальсировал с нею, и она, часто дыша, улыбалась и говорила мне: «Encore». 
Музыканты уж с каким-то отчаянием усталости, знаете, как бывает в конце бала, подхватывали все тот же мотив мазурки, из гостиных поднялись уже от карточных столов папаши и мамаши, ожидая ужина, лакеи чаще забегали, пронося что-то. 
«Смотрите, папа просят танцевать», — сказала она мне, указывая на высокую статную фигуру ее отца, полковника с серебряными эполетами, стоявшего в дверях с хозяйкой и другими дамами. 
Дождавшись начала мазурочного мотива, он бойко топнул одной ногой, выкинул другую, и высокая, грузная фигура его то тихо и плавно, то шумно и бурно, с топотом подошв и ноги об ногу, задвигалась вокруг залы. Грациозная фигура Вареньки плыла около него, незаметно, вовремя укорачивая или удлиняя шаги своих маленьких белых атласных ножек. 
Когда же он, быстро расставив ноги, опять соединил их и, хотя и несколько тяжело, упал на одно колено, а она, улыбаясь и поправляя юбку, которую он зацепил, плавно вокруг него, все громко зааплодировали.  

Ти(іменник) мала(дієслово) димний(прикметник)і сосновий(прикметник) смак(іменник),моя(іменник) п'ятнадцята(числівник),прекрасна(прикметник) осінь.(іменник)

Осінь (прикметник) віхолою (займенник) рудою (прикметник) наліта (прислівник) з чотирьох (числівник) доріг(іменник).

Ослабли(дієслово) струни(іменник) сонячного(прикметник) літа(іменник),беруть(дієслово) відпустки(іменник) вже(прислівник) птахи-музики(іменник), допоки(прислівник) знов(прислівник) до них прилине(дієслово) квітень (іменник)- нових (прикметник) пісень (іменник) весняних ( прикметник) композитор (іменник)

згасає(дієслово) осінь (іменник),посмутніли(дієслово) клени(іменник) у верховвтті (прислівник) жовтому(прикметник) лісів(прислівник).Вже(прислівник) не звучить(дієслово) симфонія (іменник) натхненна(прикметник) пташиних(прислівник) неповторних(прикметник) голосів (іменник)

Вересня(прислівник) перші(прикметник) дні(іменник), сповнені (дієслово) спокою(прислівник),чинно(займенник) пливуть (дієслово) в човні (прислівник) осінню(займенник) чи рікою(займенник).

вітрів (займенник) узявши(дієслово) довгі (прикметник) мітли(іменник),осінні(прикметник) дні (іменник) по світу (прислівник) йдуть(дієслово),змітають (дієслово) золото(іменник) зі світу(прислівник),у білій (прикметник) світ(іменник) його(займенник) метуть(дієслово).

Объяснение:

На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. Інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок України віддали за неї найдорожче — життя. Ми стали свідками цього. Події Майдану, війна на Сході... І досі пролива­ється кров найщиріших патріотів. Історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. Про це розповідають історичні пісні й думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, Яро­слав Мудрий, справжні патріоти Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко, Богдан Хмельницький, Ле­ся Українка, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Василь Стус, Іван Пулюй, наша сучасниця Ліна Костенко Я ще зовсім юна. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко лю­бити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. Та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? Я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. Отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте .