Твір на тему "якою має бути людина? " нужен большой

Чесність. Зараз дуже мало людей, яких можна назвати чесними. Навіть з самими собою ми намагаємося хитрувати. Дійсно, чесність – це не завжди приємно, але справедливо. І правильно.
Простота. Знаю людину, яка при спілкуванні завжди намагається перекривляти, перебивати та переінакшувати слова співрозмовника. Вона намагається здаватися розумнішою та кращою за інших… Спілкуватися з цим хлопцем практично неможливо – неприємно і нецікаво. Але у той же час знаю людей, з якими спілкування є легким і невимушеним.
Важливою, але рідкою рисою, якою має бути наділена справжня людина, є здатність до самопожертви. Кожна матір заради своєї дитини ладна віддати життя… Особисто я також міг би пожертвувати власним життям заради найрідніших людей. Також я готовий наполегливо працювати заради своєї майбутньої родини, адже бути чоловіком – це означає бути відповідальним. Що також являється не менш важливою якістю людини.
Саме наведені мною людські якості я вважаю найважливішими. Без них ми просто істоти, не люди у повному розумінні цього слова. Саме ці риси я намагаюся перейняти у своїх близьких, саме їх ціную в людях. Хоча є ще одна: гарне, толерантне ставлення до оточуючих. Адже як сказав хтось з відомих: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Якщо взяти ці слова за життєвий девіз, то обов’язково досягнеш своєї мети і втілиш мрії, ставши справжньою людиною, цілісною і неординарною особистістю.На жаль, у наш час досить рідко можна зустріти Людину. Саме так, з великої букви. Часто я бачу на вулицях рідного міста «людинок», по-іншому не сказати. Вони позбавлені доброти, щирості, людяності, у них відсутнє почуття справедливості та чесність… чому більшість з нас така? Чому ми позбавлені певних якостей, без яких поступово перестаємо бути людьми?..
Хоча я зустрічав і Людей, які справили на мене величезне враження і стали взірцем. Деякі їхні якості я хотів би взяти з собою у життя.
Доброта. Пам’ятаю моїх дідуся і бабусю, їхні рідні обличчя. Все, що вони роблять для нас – роблять з добротою. Бабуся ніколи не підвищує голос – говорить тихо і ласкаво, але не послухатися її неможливо. Дідусь обожнює розповідати всілякі фантастичні історії, які завжди чомусь навчають і обов’язково добре закінчуються. Як на мене, справжня людина повинна бути доброю. Це дуже важливо.
Щирість. Люблю спілкуватися зі своїм дядьком. З ним можна говорити про все, він вислухає і відповість тим же. У його очах немає неправди, цим він винятковий. Тож і я у житті намагаюся бути щирим. Хоча інколи це навіть шкодить…

Нас оточують дерева, квіти, птахи, тварини, вода, по­вітря. Усе це природа, але ми зазвичай не помічаємо її, бо ми надто замиловані самими собою. Давайте зупинимося на хвилину й поглянемо навкруги.   Людина є невід’ємною часткою живої природи, або, як кажуть учені, біосфери. З довкілля людина видобуває все, щоб підтримувати своє життя. Ось тут треба зрозуміти: ми беремо в борг або ж користуємося тим, що нам дійсно належить? Сьогодні переважає перша точка зору. Ми бере­мо в борг у природи, і цей борг уже давно є неоплатним.

Одного разу коли зима була люта й холодна.Прийшла до неї Весна.Це була дуже красива дівчина,яка була дуже радісна.А зима була люта й зла.Веснонька й боялась щось їй сказати тому,що у неї був дуже злий вид лиця.Але переборола вона свій страх й сказала:
-Зимонько.Тепер я буду господарювати на матінці Землі.
-Ще не твій час.Ось настане Березень тоді й прийдеш.
Йшли ті місяці так повільно...Але все ж таки настав Березень.Прийшла знову Весна й питає
-Ну,що тепер мій час?
-Ну...Твій.Господарюй!-і з лиця Зими зійшов поганий вид.
Весна все ніби оживила.Всім людям на Землі було весело.Ось так прийшла Весна!