6клас контрольний переказ тексту у полі

У цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім'я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече соловейко.. . Як же тепло, зати­ шно, божественно в аурі цієї поезії! Це восьмий вірш у Шевченковому циклі «У казематі», восьма дума у дев'ятому невольничому колі ув'язненого поета. Нібито все в цьому творі просто й ясно. Проте вгадується й щось причаєне, потаємне, нерозгадане.. . У кожному слові трьох строф поезії розлите душевне батьківське тепло. На українську родину поет дивиться добротворними ба­ тьківськими очима. Він милується матір'ю, дочкою, яку ще треба «научати» , дітьми, домашньою злагодою, таким простим і досконалим ладом родини, що вечеряє, справляючи найдавніший отой, милий людяний обряд. Кожне слово поезії просякнуте силою, що йде від розуміння Шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо рідного народу. Проте бачимо: зібралась, повечеряла бідна родина і спати лягла, проте чоловіка — батька й охоронця — у ній немає. Чи чумакує, чи вбитий десь на війні, чи поневіряється по заробітках, чи, може, помер? Плугатарі повертаються з поля до своїх сімей, а в цій родині свого плугатаря не ждуть.. . Запеченими устами Шевченка говорить чоловік, мужчина, князь свого роду- племені. Головна чоловіча великодушна відповідальність — за малу, сімейну державу» І саме в родині — єдино надійна духовна опора чоловіка. Поезія «Садок вишневий коло хати... » — то стогін душі окраденого долею чоловіка- одинака, до того ще й закинутого далеко від рідної землі. Проте ця поезія, мабуть, як жодна інша, доводить абсолютну несхитність Шевченка, готовність його за своє, за рідне стояти до останнього подиху. Бо то є його українська сутність. Сутність чоловіка- захисника, чоловіка-оборонця. Який же разючий контраст справляє нинішній стан українського чоловіцтва! Нема ладу в державі — суцільні незгоди в сім'ї. Немає законів, які надійно ту сім'ю захищали б. Виховний простір — передовсім телебачення — віддано зайдам і пройдисвітам, а їм абсолютно байдужа українська сімейна традиція як основа державності. Чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання божественного саду власних дітей. Можливо, тому й ширить­ ся пошесть наркоманії, розбещеності, пиятики, побутової розпусти? А сім'ї незрідка вкладаються не вечерявши, хіба що ситі «хрущами» нескінченних обіцянок. Кому тут кого «научати»? , А Шевченків вірш досі парує смаковитим запахом пшоняного кулешу, дихає ароматом вишневого цвіту. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди...

Любов і закоханість дуже тісно пов'язані, вони схожі і не можуть існувати один без одного. Точніше, як сказати, любов не виникне без симпатії і попередньої закоханості. Адже для любові. Тому ці почуття часто плутають. Можливо, це пов'язано з тим, що кожен з нас бажає знайти ту саму, справжню любов. До речі, багато ще залежить від характеру. Є такі особистості, які закохуються щотижня у нового партнера. Природно, в даному випадку мова йде про закоханість.

Які ж ознаки закоханості. Всім знайомі ці буйства гормонів, метелики в животі, відчуття піднесеності – все це сторона емоційного аспекту закоханості.

1. як кажуть, «кохання з першого погляду» — це міф. Може виникнути лише закоханість. Ось вона і застане вас зненацька. І ми, на жаль, не може вибирати, кого і коли це станеться.

2.Закоханість починається у людини, як грип. Так, саме так. Деякі вчені навіть приписують цьому почуттю статус хвороби.

3.У закоханої людини гаються перепади настрою, стрибки тиску та безсоння, а у деяких навіть головні болі.

4.Бажання завжди і більше бути поруч з вподобаним людиною. Так, зараз мова йде саме про тих «випадкових» зустрічей.

5.Закоханим хочеться спілкуватися, говорити, діяти і дізнаватися один про одного щодня щось нове. І головне, щоб не було нудьги й одноманітності.

6. Але закохана людина часто відчуває неуважність, плутанину в думках (від цього і маревні перші промови виходять). А на які тільки необдумані вчинки штовхає закоханість. 7. Якщо поглянути на своє життя в минулому, аж соромно стає. Так, цей пункт більше відноситься до підлітків, але закоханий чоловік схильний їм у будь-якому віці.

8.А як же хочеться виставити себе в кращому якості і світлі. Тобто, закоханий чоловік, немов дає зрозуміти, що саме він той самий.

История человечества – это во многом история войн. Войны были «спутниками» человечества на протяжении тысячелетий с древнейших времен до современности. Были войны за обладание новыми территориями, за рынки сбыта и сферы влияний, за мировое господство и во имя достижений других целей. Древняя история говорит с нами, главным образом, на языке военной истории. А первые письменные памятники почти полностью посвящены войнам и завоеваниям и настоящее человечества перенасыщено войнами. Люди не только привыкли к ним, но и давно уже научились вести страшную бухгалтерию войны, деля время своей истории на мирное и военное. Ученые подсчитали, что за минувшие 50 веков народы пережили 14 тысяч 500 больших и малых войн. За все годы существования человечества только 300 лет были абсолютно мирными.

Веками средства и техника конфликтов усложнялись, но основные цели войны оставались неизменными. В древнем мире войны носили характер завоевательных походов. Они отличались жестокостью, тотальным разорением территории врага и уничтожением его живой силы. XX век породил новый тип войн - мировые, в которых участвовали десятки стран и десятки миллионов людей. Человечество пережило две таких войны. В Первой мировой ( ) участвовало 38 государств, 74 млн. человек; убито – 10 млн., 20 млн. ранено и контужено. Вторая мировая  превзошла свою предшественницу продолжительностью, масштабами, числом жертв и далеко идущими последствиями. В ней участвовало 62 государства (81% населения земного шара), поставлено «под ружье» 110 млн. человек, число погибших достигло при-мерно 60 млн. человек, а раненых и искалеченных на фронтах и в тылу - 90 млн. В результате двух атомных взрывов в Японии погибли 100 тыс. японцев, подверглись радиоактивному облучению 400 тыс. человек.

За последние 50 лет на нашей планете вспыхнуло более 200 войн и вооруженных конфликтов. XX век с его двумя разрушительными и кровопролитными войнами привел человечество к мысли о принципиальной невозможности ведения войны в современную эпоху.

«Самый несправедливый мир я предпочел бы самой справедливой войне».

Цицерон

Объяснение: