Незмінювальні іменники що називають неістот відносяться до жіночого роду, чоловічого роду, середнього роду, середнього роду

Кіно, фойє, ательє, трюмо, Марокко , пюре, радіо, таксі, авокадо, рагу, соло, шасі, депо; капучино, кімоно, Токіо, СТО, АЕС, ЮНЕСКО, Кіліманджаро, безе, еспрессо.

Їжачок прокинувся

Взимку їжачок спав під купою хмизу. Та ось прийшла весна, з'явилась молода травичка. їжачок вийшов зі свого лігва.

На голках суха трава, мох, старе листя. Виліз їжачок, позіхнув, потягнувся і почав лапкою свою колючу шкіру обчищати. Об гілки, кущі потерся, язиком себе облизав.

Поглянув навколо себе, обтрусився їжачок і побіг на полювання. Цілу зиму він не їв, схуд, зголоднів. Тепер тільки натрапить на жучка чи жабку - зразу впіймає і з'їсть.

Скоро він сили набереться. Тоді зможе зі змією впоратись. Тільки б трапилась вона йому!

( вот держы )Українська мова-це моя найрідніша,найкоханіша мова.Нею розмовляють мої  батьки,друзі,однокласники,рідні.Кожне її слово чарівне і неповторне, мов життєдайне джерело,що дає наснагу іншим жити далі.Але є слова,що наскрізь пронизані жалем,болем,образою.Та все ж таки є й такі слова,що розтоплять будь-яке крижане серце,дозволять йому цвісти від радості.Я тебе люблю.Три слова.А скільки в них тепла і щастя!Адже так добре,коли нас не забувають,дають нам знати,що ми комусь потрібні.Дякую…Так прекрасно чути від людини слова вдячності,адже розумієш,що ти зробив добре діло-допоміг ближньому.Ти дуже гарна…Нам завжди приємно чути компліменти!Саме без цих слів я не можу уявити своєї мови-найкращої,наймилішої,найріднішої у світі.