Просклоняйте эти слова на украинском языке: смiливiсть, чiснiсть, напалегливiсть. типа м.в. р.в. и т.д.

Н. сміливість, чесність, наполегливість
Р. сміливості, чесності, наполегливості
Д. сміливості, чесності, наполегливості
Зн. сміливість, чесність, наполегливість
Ор. сміливістю, чесністю, наполегливістю
М. у сміливості, у чесності, у наполегливості
Кл. сміливосте, чесносте, наполегливосте

твір на тему «шкільне життя» з фразеологізмами

я розповім вам історію зі шкільного життя. вона сталася безпосередньо зі мною. одного разу ми писали контрольну з фізики. завдання саме з цього придмета я ніколи не вмів довести до ладу. ми завжди вирішували ці завдання разом з моїм сусідом з задньої парти. в нас співпадав варіант контрольної. без напарника я був би як без рук.

але цього разу на контрольній я виявив, що він тихою сапою перебрався на вільне місце поблизу відмінника. звісно, він сунув туди, як переїжджа сваха, щоб самому списувати. ось тобі й й маєш!

впродовж усього уроку я свердлив його очима, сподіваючись пробудити його совість. але в мого товариша й за ухом не свербіло. залишившись з контрольною сам на сам , звичайно, я спершу сів на мілину. але не став здаватися та понаписував у зошиті всього, що тільки зумів.

меня тоді здалося, що роботу я виконав без ладу і складу. я був певен, що схоплю двійку, і тому дуже здивувався, коли мені поставили аж дев`ять ів. виходить, я сам непогано впорався з фізикою! мені аж світ роз`яснився, коли я потім дізнався про це.

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.