Прочитайте текст. визначте його стиль. свою думку доведіть детально . українська блогосфера ще зовсім невелика, і якість представлених у ній ресурсів також часто далека від ідеалу, проте неухильне зростання блогосфери — справа недалекого майбутнього. що таке український блог? це блог, орієнтований передовсім на українську аудиторію. для того, щоб узяти участь у конкурсі блогів, ваш інтернет-витвір повинен відповідати таким критеріям: • більш ніж 50 % відвідувачів блогу мають бути з україни; • тематика блогу має бути безпосередньо пов’язана з україною; • більша частина текстів написана українською мовою. 2009 року в україні відбувся другий конкурс блогів. номінації для блогів пропонувалися такі: персональний блог, тематичний, корпоративний, мікроблог, спільнота. спецномінації конкурсу: «за пошук цікавого в буденному», made in ukraine (блоги, які створені українцями, але читають їх переважно за кордоном); вибір експертів (найкращий блог, на думку експертів); блог читацьких симпатій (блог, який набрав найбільшу кількість читацьких голосів); прорив-2009 (блоги, які стартували нещодавно); перспективний блог (блоги молодих, до 18 років, авторів як редагувати тексти для блогів? як не допустити стилістичних, граматичних, мовленнєвих та інших помилок? слід пам’ятати: не те, що блогер, а навіть найбільш вправний письменник рідко коли може створити ідеальну сцену чи сюжет із першої спроби. саме тому варто взятися за написання чорнового варіанта, повністю сконцентрувавшись на змісті, та відмежувавшись від бажання відразу досягнути «ідеального» стилю. після написання чорнового варіанта варто дати йому «відлежатись». в ідеалі — кілька днів. коли мине час — можна братися до правки.

Публіцистичний стиль.

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.

Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.

Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.

Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині.

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

Вихована людинаговорить про себе в останню чергу. Якщо навіть вас про це попросили, то незабаром слід перевести розмову на іншу тему. Власні турботи й негаразди обговорюються в сімейному колі або в колі друзів; в суспільство виходять для того, щоб відпочити та розважитися.Домащні справи і хвороби нехай в подробицях обговорює той, хто не може знайти кращої теми для розмови. З лікарем потрібно консультуватися в прийомні години, а не розпитувати його в компанії або на вулиці про те, які ліки приймати проти шлунково-кишкових захворювань.

Не слід влаштовувати «таємні» розмови, тим паче у присутності сторонніх людей, обговорення яких було б неприємно вашому колезі чи другу ( «Ну і як ти пережив наганяй шефа?»).